14 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 641/10158/15
провадження № 22-ц/818/3900/20
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Хорошевського О.М.
суддів - Бурлака І.В., Котелевець А.В.
за участю секретаря - Пузікової Ю.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Харківської міської ради на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року, постановлене суддею Боговським Д.Є.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначив, що він є членом сім'ї наймача квартири АДРЕСА_1 . Наймачем квартири є його батько, відповідач ОСОБА_2 . В жовтні 2007 року відповідач пішов з будинку в невідомому напрямку, з цього приводу позивач звертався до відділку поліції, проте постановою було відмовлено у відкритті кримінальної справи. В квітні-травні сусідами за участі представника Жилкомсервіс було обстежено приміщення квартири на предмет надходження відповідача. В жовтні 2015 року квартира була обстежена повторно, і було встановлено про відсутність відповідача за адресою реєстрації. В зв'язку з тривалою відсутністю наймача квартири ОСОБА_2 позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що зібраними у справі доказами та показаннями допитаних свідків підтверджується, що ОСОБА_2 більше ніж шість місяців у квартирі не проживає, про місце його знаходження чи перебування позивачу не відомо. Тому є підстави для визнання його таким, що втратив право користування квартирою.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, особою яка не приймала участі у справі Харківською міською радою подана апеляційна скарга, у якій апелянт просить скасувати заочне рішення першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що позивачем не доведена відсутність відповідача у квартирі більше шести місяців, не надано інформації щодо місцезнаходження чи місця роботи ОСОБА_2 , інформації із закладів соціального захисту населення щодо визнання ОСОБА_2 непрацездатним, знаходження його в установі соціальної допомоги або перебування у місцях позбавлення волі, виїзду за кордон. Суд не викликав відповідача у судові засідання шляхом публікації на сайті. А задовольнивши позов - порушив їх конституційно гарантоване право на житло.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7). Зазначене підтверджується Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 14.04.2009 (а.с. 7).
Відповідно до постанови про відмову у відкритті кримінальної справи начальник Комінтернівського РО ГУМВДУ в Харківській області від 18.04.2008 встановлено, що 10.04.2008 до відділу поліції звернулась ОСОБА_3 із заявою в якій просила прийняти міри по розшуку її дядька ОСОБА_2 який 20.10.07 пішов з дому та не повернувся. В ході оперативно - розшукових дій встановлено що за даними АСБ, лікарень, пояснень сусідів протиправних дій щодо ОСОБА_2 не вчинялось (а.с. 6).
19.05.2009 комісією у складі мешканців будинку АДРЕСА_2 було складено акт, за яким підтверджено відсутність ОСОБА_2 за місцем його реєстрації - в квартирі АДРЕСА_1 з жовтня 2007 року, а також відсутність його особистих речей.
02.10.2015 комісією мешканців будинку №15 складено повторний акт про відсутність ОСОБА_2 , 1944 р.н., за місцем його реєстрації - в квартирі АДРЕСА_1 з жовтня 2007 року, а також відсутність його особистих речей.
Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 яка є колишньою дружиною відповідача, також підтвердили, що з жовтня 2007 року ОСОБА_2 не мешкає за місцем своєї реєстрації, його особисті речі в приміщенні відсутні.
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу Української РСР (надалі ЖК Української РСР) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що переліченими вище доказами та показаннями свідків підтверджується відсутність ОСОБА_2 у квартирі понад шість місяців без поважних причин, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування квартирою. Доводи апеляційної скарги про недостатність зібраних доказів для встановлення обґрунтованості позову спростовані матеріалами справи.
ХМР є особою яка не приймала участі у справі, навіть у разі залучення мала б права третьої особи, у власних інтересах ОСОБА_2 , не позбавлений права самостійно оскаржити заочне рішення від 14.12.2015 у встановленому законом порядку, якщо буде вважати, що порушене його конституційне право на житло. Оскільки неповідомлення відповідача про судові засідання шляхом публікації оголошення на сайті суду не зачіпає прав ХМР, а остання не наділена правом діяти від імені та в інтересах відповідача, доводи апеляційної скарги в цій частині судом не враховуються.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ХМР підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді І.В.Бурлака
А.В. Котелевець
Повний текст постанови складений 15 грудня 2020 року.