14 грудня 2020 року
Справа № 646/2207/20
Провадження № 22-ц/818/3817/20
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Хорошевського О.М.
суддів - Бурлака І.В., Котелевець А.В.
за участю секретаря Пузікової Ю.С.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 року, постановлене суддею Білинською О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати відповідача таким, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва право власності на нерухоме майно від 18.03.1999 року, реєстраційний № 9-99-169554. У спірній квартирі разом з нею зареєстровані діти- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відповідач - ОСОБА_2 , який є її чоловіком. Відповідач не проживає з нею в квартирі з 15.06.2019. Вважає, що відповідач втратив право користування житлом, оскільки не проживає в спірній квартирі без поважних причин та не приймає участі в її утриманні.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як необґрунтоване, ухвалене за умов неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Скарга містить посилання на те, що нею надані докази щодо не проживання ОСОБА_2 понад рік у її квартирі, проте судом не взято їх до уваги.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційної скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 не проживає у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, як це передбачено законом. Оскільки власником квартири є позивапчака, то норми ст.. 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва право власності на нерухоме майно від 18.03.1999 року, реєстраційний № 9-99-169554. (а.с.23)
У спірній квартирі зареєстровані позивач - ОСОБА_1 , її мати- ОСОБА_6 та її діти ОСОБА_3 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2019 року народження , а також відповідач - ОСОБА_2 .
Сторона позивача на підтвердження своїх вимог надала суду копію одного акту обстеження умов від 23 квітня 2020 року, складений трьома особами.
Інших доказів стосовно не проживання відповідача без поважних причин у спірній квартирі позивачем суду першої інстанції не надано.
До апеляційної скарги додано копію рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.06.2020 року, яким встановлено для подружжя режим окремого проживання строком на три роки.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду від 08.07.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов: не проживання члена сім'ї без поважних причин понад один рік та відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.
Згідно роз'яснень, наданих в п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що із позовною вимогою ОСОБА_1 звернулась у квітні 2020 року, та зазначила, що відповідач не проживає з червня 2019 року, тобто менш ніж визначений законом річний строк, що є підставою для визнання втрати права користування житловим приміщенням.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, судова колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді: І.В. Бурлака
А.В. Котелевець
Повне текст постанови складено 16 грудня 2020 року