Справа № 645/5140/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1758/20 Доповідач: ОСОБА_2
30 листопада 2020 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- прокурора ОСОБА_6 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
- підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції матеріали за апеляцією прокурора на ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.09.2020, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_9 прозастосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, 04.09.2020 старший слідчий СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №120202204600017004 від 03.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
В обґрунтування клопотання вказував, що старшим слідчим СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_9 проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №120202204600017004 від 03.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
04.09.2020 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України.
Відмовляючи у задоволені клопотання слідчого слідчий суддя послався на те, що матеріали клопотання не містять витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в підтвердження існування даного кримінального провадження.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.09.2020.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України. Посилається на те, що згідно додатку витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань був долучений до клопотання.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку ОСОБА_8 та його захисника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних причин.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України; показаннями потерпілого ОСОБА_10 ; показання свідка ОСОБА_11 ; показаннями ОСОБА_12 ; протоколи огляду місця події від 03.09.2020; протоколи додаткового допиту ОСОБА_13 ; протоколи огляду предметів від 04.09.2020; протокол затримання ОСОБА_8 ; наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою (а.с.1-4).
З ухвали слідчого судді вбачається, що відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив, що під час розгляду клопотання слідчим та прокурором не надано доказів щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, які зазначені в клопотанні.
Між тим, відповідно до позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, в контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Відповідно до п.9 ч.2 ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Ч.5 ст.132 КПК України вказує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Крім того, слідчий суддя послався на те, що в матеріалах клопотання відсутній витяг з ЄРДР, в підтвердження існування даного кримінального провадження за ознаками та фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Слідчий суддя постановив ухвалу у відповідності з вимогами ч.4 ст.194 КПК України.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
В ч.5 ст.132 КПК України зазначено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Доводи прокурора щодо невідповідності ухвали слідчого судді вимогам КПК України не підтверджуються дослідженими матеріалами кримінального провадження.
Прокурором в апеляційній інстанції не було доведено наявності витягу з ЄРДР, в підтвердження існування даного кримінального провадження за ознаками та фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України адже цей документ відсутній у матеріалах кримінального провадження.
Апеляційний суд також не приймає доводів прокурора про те, що слідчим суддею не вирішено питання щодо звільнення ОСОБА_8 з-під варти, оскільки ОСОБА_8 фігурує в інших кримінальних провадженнях як підозрюваний, про хід та результати розгляду яких повідомлено та відомо органу, в якому тримається ОСОБА_8 .
Тому дане питання не може розглядатися апеляційним судом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а доводи апеляційної скарги прокурора правильності цього висновку не спростовують. Підстав для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.09.2020 щодо відмови у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді