Справа № 128/3041/20
Іменем України
15 грудня 2020 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Карпінська Ю.Ф., отримавши матеріали заяви ОСОБА_1 , з викликом заінтересованої особи - Вінницької районної державної нотаріальної контори, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
06.11.2020 в провадження Вінницького районного суду Вінницької області надійшли матеріали вищевказаної заяви, які автоматизованою системою документообігу суду було розподілено судді Карпінській Ю.Ф.
При вирішенні питання про можливість відкриття провадження по справі оглядом матеріалів даної заяви було встановлено, що вона не відповідає вимогам чинного законодавства. Заявнику було роз'яснено необхідність визначитись з фактом, який підлягатиме судовому розгляду в окремому провадженні, зазначивши при цьому належну заінтересовану особу, суб'єктивні права та обов'язки якої матимуть юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявника, а також необхідність зазначити в заяві причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт.
Ухвалою судді від 11.11.2020 заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви - десять днів з дня отримання заявником даної ухвали, а також роз'яснено, що в іншому випадку заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявнику.
Згідно з рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали судді від 11.11.2020 заявником ОСОБА_1 було отримано ще 02.12.2020, однак станом на 15.12.2020 вимоги вищевказаної ухвали залишились без виконання.
В статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV зазначено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (СASE OF KREUZ v. POLAND), заява № 28249/95, від 19 червня 2001 року, у пункті 53 якого Суд зазначив: «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, у пункті 22 рішення у справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) від 28 березня 2006 року Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
За змістом частин першої - третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених в статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Частиною п'ятою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
За вказаних обставин, оскільки заявником не виконано вимоги ухвали судді від 11.11.2020, вважаю дану заяву ОСОБА_1 неподаною та такою, що підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , з викликом заінтересованої особи - Вінницької районної державної нотаріальної контори, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - повернути заявнику разом з доданими документами.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.
Ухвалу складено та підписано суддею 15.12.2020.
СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська