Справа №428/7807/20
Провадження №2/428/2319/2020
14 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Голуб Т.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У вищезазначеній квартирі разом з ним зареєстрована ОСОБА_2 , яка є його онукою. Відповідач ОСОБА_2 в зазначеній квартирі не проживає понад один рік і відсутня без поважних причин. Вона переїхала на інше постійне місце проживання. Відповідач не сплачує комунальні платежі та не бере участі в утриманні житла, добровільно не бажає знятися з реєстрації. Наявність реєстрації відповідача у квартирі порушує його права та інтереси, як співвласника квартири, оскільки створює перешкоди у здійсненні ним права користування і розпорядження вказаною квартирою. Оскільки відповідач ОСОБА_2 відсутня за місцем реєстрації більше ніж один рік, то втратила право користування вказаною квартирою.
Просив суд з урахуванням уточнених позовних вимог визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував. Додатково суду пояснив, що відповідач ОСОБА_2 ніколи не проживала в спірній квартирі, вона лише була зареєстрована в ній. Йому невідомо, де відповідач мешкає.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час і місце судового засідання справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність не надходило. Своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що її сусідом є ОСОБА_7 , який живе з дружиною приблизно 20 років за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_8 та не проживала разом з ним. Вона в останній раз бачила онуку ОСОБА_8 ще дитиною у 3-річному віці.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома з ОСОБА_10 , який є її сусідом. Він живе разом з дружиною вдвох в квартирі АДРЕСА_2 . У нього є онуки, які живуть зі своїми батьками. ОСОБА_2 - це онука сусіда. ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_3 не живе, а лише приходила в гості. В останнє бачила ОСОБА_11 малою дитиною у віці приблизно 2-5 років.
01.10.2020 року судом постановлено ухвалу про прийняття до розгляду позовної заяви, відкрито провадження у справі і призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.
14.12.2020 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача, свідчення свідків, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві сумісної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 08.02.1994 року Житлово-комунальної контори концерну «Луганськстрой» на підставі розпорядження (наказу) від 04.02.1994 року №54 та копією реєстраційного надпису Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» від 28.06.1994 року №485.
Відповідно до копій довідок про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09.11.2017 року №13814, від 11.09.2018 року №32715, від 08.09.2020 року №13630, виданих відділом адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 14.02.2003 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією домової книги для реєстрації громадян, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2 .
Відповідно до копії акту від 26.09.2016 року, затвердженого директором Комунального підприємством «Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька», при перевірці факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що крім ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у квартирі ніхто фактично не мешкає в період з 2010 року по теперішній час.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , шлюб між якими було розірвано 27.03.2008 року. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Сєвєродонецьким відділом реєстрації актів громадянського стану міського управління юстиції Луганської області, та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
Згідно з правовою позицією Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 року по справі №6-57цс11 за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Також суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 року. Зокрема, в тій частині, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 мала лише реєстрацію за місцем реєстрації її батька ОСОБА_4 та дійсно не проживає у спірній квартирі, оскільки виїхала на інше постійне проживання, що підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1 , наданими у судовому засіданні.
Також зазначена обставина підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які підтвердили, що їх сусід ОСОБА_7 разом з дружиною удвох мешкають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в якій більше ніхто не живе. Крім того, свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_9 пояснили, що ОСОБА_2 є онукою їх сусідів ОСОБА_14 , яку бачили малою дитиною у віці приблизно 3 років.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач перешкоджав проживанню відповідача в спірній квартирі.
Отже в судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає без поважних причин понад один рік у спірній квартирі, співвласником якої є ОСОБА_1 , а тому вона втратила право користування цим житлом.
Аналізуючи свідчення свідків, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки у зазначеному випадку саме такий спосіб захисту дає можливість реального усунення порушення права власності.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у сумі 840,80 грн., у зв'язку з документальним підтвердженням їх понесення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 283, 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_8 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 16.12.2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ж.І. Кордюкова