Справа № 415/6143/20
Провадження № 2-а/415/399/20
16 грудня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря - Кравченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних Луганського прикордонного загону підполковника Гордійчука Віталія Миколайовича про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Описова частина
Зміст позовних вимог
До Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних Луганського прикордонного загону підполковника ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що постановою заступника начальника відділення Відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) Гордійчука В.М. № 000336 від 18 вересня 2020 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч. 1 ст. 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що 18 вересня 2020 року о 03 годині 40 хв. під час прикордонного контролю виявилось, що він 17 вересня 2020 року перетнула Державний кордон України з тимчасово окупованої території до РФ через тимчасово недіючий пункт пропуску через Державний кордон України «Червонопартизаньськ», тобто скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Позивач вважає, що вказана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Заступником начальника відділення Відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 » ім. В.Банних Луганського прикордонного загону (військова частина № НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності допущені порушення норм діючого законодавства, а саме:
- належних доказів стосовно цього факту порушення мені надано не були; вказаною повноважною особою мої права і обов'язки не роз'яснювались, протокол не оголошувався;
- не запропоновано скористатись правом на юридичну допомогу, мої пояснення та прохання пред'явити належні докази мого порушення проігноровані та не
- враховувались під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення;
- посадовою особою не вивчались всі обставини, що піддягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а отже, не враховано, що я на даний час є внутрішньо переміщеною особою.
В оскаржуваній постанові не зазначено жодного доказу, на підставі якого прийнято рішення про винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
Тому можна зробити висновок про формальний підхід посадової особи до серйозних функцій - притягнення громадянина до адміністративної відповідальності, оскільки сам факт порушення ґрунтується на припущеннях та сумнівної доведеності вини.
Також, в оскаржуваній постанові вбачається, що позивач 17 вересня 2020 року порушила правила перетинання державного кордону України та вказано, що вчинене нею правопорушення кваліфікується за ст. 204-2 КУиАП, але не зазначено даних щодо доказів мого порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, що свідчить про непідтвердженість кваліфікації та недоведеність її дій як правопорушника саме за ст. 204-2 КУпАП.
Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС зазначаю, що порушення моїх прав свобод та інтересів полягає в тому, що заступником начальника відділення Відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина № НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не надано належних доказів стосовно факту порушення позивачем правил перетинання державного кордону України; вказаною повноважною особою позивачу права і обов'язки не роз'яснювались, протокол не оголошувався; їй не запропоновано скористатись правом на юридичну допомогу, її пояснення та прохання пред'явити належні докази її порушення проігноровані та не враховувались під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення, крім того посадовою особою не вивчались всі обставини, що підтягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, просила суд скасувати Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 18.09.2020 року № 000336 відносно ОСОБА_1 , як незаконну. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити та стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 вважає постанову серії №000336 від 18.09.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення протиправною, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
05.11.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/6143/20 було відкрито провадження у цій адміністративній справі.
Відзив на позов не надійшов.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.
Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №000336 від 18.09.2020 року особа щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.09.2020 року о 03 годині 40хвилин під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлена як громадянка України, яка пояснила, що 17.09.2010 о 22.00 годині перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через державний кордон України «Червонопартизаньськ», чим порушила вимоги п. 3 постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій відповідальність за що передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Прийнято рішення щодо застосування до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №000336 від 18.09.2020 року протиправною, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові №000336 від 18.09.2020 року, посилаючись на не порушення нею правил перетину та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористалася своїм правом і звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів правомірності свого рішення, окрім того, не надав і відзиву на позовну заяву.
Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та правомірності свого рішення, відповідачем не надані належні, допустимі та достатні докази.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення №000336 від 18.09.2020 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до заступника начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних Луганського прикордонного загону підполковника ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних Луганського прикордонного загону підполковника ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справи про адміністративне правопорушення №000336 від 18.09.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники судового розгляду:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач: Заступник начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних Луганського прикордонного загону підполковник ОСОБА_2 , місце роботи за адресою: АДРЕСА_3 , Україна, код ЄДРПОУ невідомо.
Повний текст судового рішення складено 16.12.2020.
Суддя Ю.О. Калмикова