Справа №403/325/20
провадження №1-кп/403/64/20
16 грудня 2020 року смт.Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020125290000022 від 06.08.2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
смт.Устинівка Кіровоградської області,
адреса фактичного місця проживання без
реєстрації:
АДРЕСА_1 , не
працюючого, освіта неповна загальна
середня, не одруженого, громадянина
України, відомості про перебування на
обліку як військовозобов'язаного - відсутні,
раніше судимого: 03.10.2007 року
Деснянським районним судом м.Києва за ч.1
ст.115 КК України до 9 років позбавлення
волі, звільненого по відбуттю покарання
08.04.2016 року
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України
26 квітня 2020 року близько 16 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше вчиняла кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, з метою викрадення чужого майна, прийшов до домоволодіння потерпілої ОСОБА_4 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, скориставшись відсутністю власника будинку та сторонніх осіб, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії ніким не будуть помічені, обвинувачений, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, безперешкодно зайшов на територію неогородженого подвір'я вказаного вище домоволодіння, де із покриття даху погребу, шляхом вільного доступу, викрав брухт чорного металу загальною вагою 194,5 кг, після чого з викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 602 грн. 95 коп..
Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю. Суду показав, що в квітні 2020 року в після обідній час, точних дати та часу не пам'ятає, з метою вчинення крадіжки він прийшов до домоволодіння гр-нки ОСОБА_4 , розташованого по АДРЕСА_2 . Зайшовши до неогородженого подвір'я біля будинку та знаючи про металеве покриття погребу, розміщеного на його території, він підійшов до погребу та за допомогою фізичної сили рук викрав з нього брухт чорного металу, який в подальшому здав, отримавши за це грошові кошти в сумі приблизно 602,00 грн.. Отримані кошти витратив на особисті протреби. Щиро розкаявся у вчиненому.
При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, з урахуванням думки учасників судового провадження: прокурора, потерпілої та обвинуваченого, які не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ними визнаються та не оспорюються, зокрема, події кримінального правопорушення (часу, місця, способу вчинення), винуватості обвинуваченого у його вчиненні, виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; переконавшись, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позицій; роз'яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, характеризуючих особу обвинуваченого, та необхідних для вирішення судом відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України питань щодо речових доказів та судових витрат.
На підставі викладеного, враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, які є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння змісту цих обставин обвинуваченим, суд приходить до висновку, щомало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 ; це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за кваліфікуючою ознакою повторності; вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, є встановленою та доведеною і він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
При цьому вважаючи встановленою в діях обвинуваченого ОСОБА_5 таку кваліфікуючу ознаку крадіжки, як повторність, суд приймає до уваги, що за змістом ч.1 ст.32 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, для встановлення якої не має значення чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин. Згідно примітки 1 ст.185 КК України у статтях 185, 186, 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_5 до вчинення ним 26.04.2020 року крадіжки майна у потерпілої ОСОБА_4 за даним вироком суду, раніше 20.03.2020 року вже було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, винуватість обвинуваченого у вчиненні якого встановлена вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 року з призначенням йому відповідного покарання у виді обмеження волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням (а.п.81-83).
За вказаних обставин, факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 20.03.2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, яке зазначене у примітці 1 ст.185 КК України, є встановленим, а тому вчинення ним пізнішого у часі 26.04.2020 року таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_4 визнається судом повторним.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.12 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення) вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 суспільно-небезпечне діяння містило склад злочину, який класифікувався як злочин середньої тяжкості.
З урахуванням положень ст.5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, та змін, внесених до ст.12 КК України Законом України від 22.11.2018 року №2617-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності з 01.07.2020 року, вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, на дату судового розгляду класифікується, як нетяжкий злочин.
За змістом п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанови №7 від 24.10.2003 року), досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 являється особою, раніше судимою. Засуджувався 03.10.2007 року Деснянським районним судом м.Києва за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років. Звільнений по відбуттю покарання 08.04.2016 року (а.п.78-79, 80).
Вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 року обвинувачений ОСОБА_5 був засуджений за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді двох років обмеження волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік (а.п.81-83).
Таким чином, кримінальне правопорушення щодо якого здійснюється судовий розгляд, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив до засудження його за вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 року, тобто не під час встановленого судом іспитового строку, перебіг якого почався з моменту проголошення зазначеного вироку суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 не працюючий, займається тимчасовими заробітками, які є єдиним джерелом його доходу.
Обвинувачений ОСОБА_5 не одружений, проживає разом з матір'ю ОСОБА_6 , 1957 року народження. Малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має. По місцю проживання характеризується задовільно (а.п.84, 85).
Згідно відповіді КНП «Устинівська центральна районна лікарня» Устинівської районної ради Кіровоградської області обвинувачений ОСОБА_5 на «Д» обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п.87).
За змістом досудової доповіді ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі, окремих осіб, оцінюється як низький. Виправлення обвинуваченого можливе без обмеження або позбавлення волі на певний строк за умови здійснення органом пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, а саме: офіційного працевлаштування та профілактичних бесід. У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, доцільним є покладення обов'язків згідно ст.76 КК України (а.п.58).
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття з огляду на критичну оцінку обвинуваченим вчиненого ним протиправного діяння, його осуді та визнанні ним своєї вини у вчиненні крадіжки належного потерпілій ОСОБА_4 майна.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Російської Федерації» (п.39 рішення від 09 червня 2005 року заява №68443/01) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмаїлов проти Російської Федерації» (п.38 рішення від 06 листопада 2008 року, заява №30352/03) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 вважає, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі, призначене в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин, що, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації юридичної відповідальності буде відповідним характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його небезпечності, даним про особу обвинуваченого, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів. Разом з тим, відповідно до положень ст.75 КК України, з урахуванням: ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином; особи обвинуваченого, який має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки для суспільства, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується задовільно, його щирого каяття у вчиненому злочині; відсутності тяжких наслідків вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та обставин, які обтяжують його покарання; враховуючи позицію потерпілої, яка претензій до обвинуваченого не має та вважає за можливе не призначати обвинуваченому покарання з реальним його відбуттям, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним покарання та приймає рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Згідно положень ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень п.23 Постанови №7 від 24.10.2003 року у разі, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 року обвинувачений ОСОБА_5 був засуджений до двох років обмеження волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на один рік.
Інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, щодо якого здійснюється судовий розгляд, було вчинене ним 26.04.2020 року, тобто до постановлення вироку Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 року, що, як наслідок, вказує на необхідність призначення обвинуваченому остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України.
За таких обставин, враховуючи, що як за даним вироком суду, так і за попереднім вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 року обвинувачений ОСОБА_5 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України без засудження до покарання, яке належить відбувати реально, застосування принципів поглинання призначених покарань, виходячи зі змісту п.23 Постанови №7 від 24.10.2003 року, не забороняється.
На підставі викладеного, з урахуванням факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється судовий розгляд, до постановлення 17.08.2020 року вироку Устинівським районним судом Кіровоградської області, остаточне покарання обвинуваченому слід призначити відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 року більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком суду із подальшим звільненням обвинуваченого ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, а саме: витрати, пов'язані із залученням експерта (за проведення судової товарознавчої експертизи №3409/20-27 від 17.08.2020 року) в сумі 326 грн. 88 коп. (а.п.76) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 ..
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 369, 371, 373-376, 392, 394, 395, 532 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
Згідно ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2020 року більш суворим, призначеним за даним вироком суду, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не пред'являвся. Після набрання вироком законної сили речовий доказ по справі: 194,5 кг брухту чорного металу, який під час досудового розслідування повернутий потерпілій ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), залишити останній, як власнику, анулювавши розписку про зберігання. Стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Устинівка Кіровоградської області (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 21 лютого 1997 року Джанкойським МРВ ГУМВС України в Криму, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у даному кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи №3409/20-27 від 17.08.2020 року в розмірі 326 грн.88 коп. (триста двадцять шість гривень вісімдесят вісім копійок). Заходи забезпечення кримінального провадження до набрання вироком законної сили не застосовувались.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1