Справа № 404/1466/20
Номер провадження 1-кс/404/2003/20
14 грудня 2020 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі суду клопотання прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження 42020121010000005, за ч.4 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , а саме на автомобілі Лексус і ВАЗ.
Клопотання обґрунтовано тим, що, вилучене майно має значення для кримінального провадження в якості речового доказу та відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України. Мета звернення - забезпечення цивільного позову.
Прокурор клопотання підтримала, просить накласти арешт на транспортні засоби, з метою забезпечення цивільного позову, який може бути заявлений у майбутньому.
Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту порушеного права є відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі і підписується позивачем його представником, або іншою особою. (ст. 175 ЦПК України)
Захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження є основним завданням кримінального провадження ( ст. 2 КПК України) Під час вирішення питання про своєчасне заявлення цивільного позову прокурор зобов'язаний роз'яснити особі, якій злочином заподіяно шкоду, її права, пояснити важливість звернення з цивільним позовом, оскільки від цього багато в чому залежить його результативність. У разі отримання категоричної відповіді щодо небажання пред'являти позов, тобто ясно вираженої позиції потерпілого або особи, якій кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду, з метою забезпечення цивільного позову, відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням уповноважений пред'являти цивільний позов в інтересах держави. Тотожні вимоги містить ч. 3 ст. 127 КПК України.
Підсумовуючи вказане констатую, що чинні ЦК, ЦПК, КПК України містять імперативну вимогу, що єдиним законним способом відшкодування шкоди в примусовому порядку є подача цивільного позову. Інші дії примусового відшкодування шкоди є протиправними.
Вказане кримінальне провадження не є виключенням із загального правила.
Арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та користування майном, щодо якого є досить підстав вважати, що воно є або може бути використано для забезпечення цивільного позову. ( ч. 1 ст.170 КПК України )
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ).
У випадку відшкодування шкоди (цивільний позов) арешт накладається на майно підозрюваного. У разі задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше. ( ч. 6 ст. 170 КПК України)
У даному конкретному випадку прокурор передчасно звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення відшкодування шкоди від злочину. Прокурор чи особа якій завдано шкоди від злочину не подали доказів подачі цивільного позову до підозрюваної особи.
Цивільний позов підлягає безумовному забезпеченню, оскільки він є легітимною метою. Разом із цим, неможливо досягнути легітимної мети внаслідок умисного порушення прокурором передбаченого законом порядку.
На виконання п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя контролює забезпечення судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні. На виконання зазначеного положення, 26.11.2020 року, в порядку ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя постановив ухвалу про направлення на доопрацювання прокурору клопотання про накладення арешту. Єдиним недоліком повернення стала пропозиція подати докази звернення з цивільним позовом у цьому кримінальному провадженні.
У період з 26.11.2020 року по 14.12.2020 року прокурор мав достатньо часу , але умисно не виконав пропозицію слідчого судді подати докази звернення з цивільним позовом.
Крім того, під час розгляду клопотання прокурор висловив усне непідтверджене припущення про те, що хтось у невідомому майбутньому обов'язково звернеться з цивільним позовом про відшкодування шкоди від злочину.
Додержуючись вимог частин 1 та 2 ст. 22 і ст. 26 КПК України, клопотання вирішено у межах заявлених вимог, доводів та долучених до клопотання матеріалів.
Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Прокурор знав, але умисно не подав докази звернення з цивільним позовом.
Прокурор не вважає за необхідне виконувати закон в цій частині.
З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170-173 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження 42020121010000005, за ч.4 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1