Гайворонський районний суд Кіровоградської області
__________________________________________І________________________
Справа №: 385/1499/20 3/385/778/20
16.12.2020 рокум. Гайворон
Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Гришак А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого в ФОП « ОСОБА_1 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності не притягувався, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області 26.09.1996 року,
за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
14.11.2020 року старшим ДОП Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Чумаком В.А. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 161936 відносно ОСОБА_1 про те, що 14.11.2020 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність в АДРЕСА_3 , зокрема здійснював торгівлю господарськими товарами, чим порушив карантин вихідного дня, передбачений постановою КМУ № 641 від 22.07.2020 року зі змінами № 1100 від 11.11.2020 року.
ОСОБА_1 в судовому засіданні правопорушення не визнав, пояснив, що 14.11.2020 року ніякої торгівлі господарськими товарами не здійснював, а проводив переоблік товару в магазині.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність за ст. 44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція норми ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.
Так, в статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно статті 29 цього Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Саме постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 20 липня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено усі обмеження, які діють в той чи інший період, в яку урядом регулярно вносяться зміни, а тому і відповідальність наступає за порушення обмежень, визначених саме цією постановою, а не постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2020 року за №1100 якою внесено зміни до безпосередньо до постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641.
Станом на час складення протоколу 14.11.2020 року, постанова КМУ України № 641 від 20 липня 2020 року містила 49 пунктів, та який саме пункт було порушено особою, відносно якої складено протокол, поліцейським в протоколі не зазначено.
Так, відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №641 встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Пунктом 15 цієї постанови визначено, що Додатково до обмежень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 року до 30 листопада 2020 року забороняється:
1) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос;
2) приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах;
3) приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності;
4) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім:
торгівлі продуктами харчування на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами;
провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв'язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;
торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень;
5) діяльність закладів культури і проведення культурних масових заходів, крім роботи суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом аудіовізуальних творів, зокрема здійснення кіно- та відеозйомки, за умови обмеження доступу до місця зйомки (знімального майданчика) сторонніх осіб та використання персоналом (крім акторів під час знімального процесу), залученим до виробництва аудіовізуального твору, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно. Діяльність суб'єктів господарювання, пов'язана з виробництвом аудіовізуальних творів, не є масовим заходом;
6) приймання відвідувачів спортивних залів, фітнес-центрів, басейнів.
Суд також враховує, що відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а, відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається саме на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначену ст. 255 КУпАП.
Згідно фабули правопорушення, викладеної в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 161936 від 14.11.2020 року «14.11.2020 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність в АДРЕСА_3 , зокрема здійснював торгівлю господарськими товарами, чим порушив карантин вихідного дня, передбачений постановою КМУ № 641 від 22.07.2020 року зі змінами № 1100 від 11.11.2020 року», чим вчинила правопорушення, передбачене за ст. 44-3 КУпАП.
Тобто, як зазначав суд раніше, фабула правопорушення не відповідає диспозиції ст.44-3 КУпАП, та не зазначено який саме пункт Постанови Кабінету Міністрів було порушено особою, відносно якої складено протокол.
Суд не може з власної ініціативи та на власний розсуд вибирати та застосовувати необхідний пункт постанови Кабінету Міністрів України, адже це є обов'язком особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, тобто застосувати норму права, яка була порушена особою відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно встановлених судом обставин, особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
З наведеної вище постанови Кабінету Міністрів України, а також із норм КУпАП, які регулюють порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності витікає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП за порушення правил щодо карантину людей необхідна наявність наступних умов:
1) суб'єкт господарювання повинен здійснювати роботу, яка передбачає прийняття відвідувачів, зокрема торгівельного і побутового обслуговування населення;
2) складання протоколу про адміністративне правопорушення має відбуватися з дотриманням вимог КУпАП.
Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
В протоколі серії АПР18 № 161936 від 14.11.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, зокрема здійснював торгівлю господарськими товарами, однак доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність та приймав відвідувачів ані протокол, ані долучені до нього документи не містять взагалі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надані особисті пояснення, які спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки 14.11.2020 року він здійснював переоблік товару в магазині.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Виходячи із сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Еркапіч проти Хорватії» від 25.04.2013 (Erkapic v. Croatia) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції».
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
На обґрунтування провини ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 2 ст. 251 КУпАП, до протоколу не надано жодних об'єктивних та безсторонніх доказів, які б дозволяли суду на підставі ст. 252 КУпАП зробити висновок про доведеність факту вчинення особою інкримінованого правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП слід закрити.
Керуючись ст.ст. 247, 276 - 280 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду через Гайворонський районний суд Кіровоградської області.
Суддя :А. М. Гришак
Дата документа 16.12.2020