Справа № 372/4095/20
Провадження №2-з-80/20
11 грудня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Висоцької Г.В.
при секретарі судового засідання Євдокімовій В.С.
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухів заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Головкіної Яна Вікторівна про визнання недійсним договорів дарування та стягнення безпідставно набутих коштів.
07.12.2020 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_3 .
Свою заяву обґрунтовував тим, що існує досить висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити продаж усього нерухомого майна та відчужити його на користь інших осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду. В якості аргументів на підтвердження свої вимог заявник зазначив про наявну в нього інформацію, що нотаріусу ОСОБА_5 (м. Львів) попередньо подані всі викрадені в нього правовстановлюючі документи, та, окрім цього, в Інтернет мережі міститься інформація про виставлення на продаж спірних об'єктів нерухомості в м. Львові, належних відповідачці ОСОБА_3 , і які є предметом спору в даному цивільному провадженні.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Висоцька Г.В.
Суд відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України призначив розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні з викликом сторін.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_6 свою заяву про забезпечення позову підтримав та просив задовольнити. Належних та допустимих доказів про підготовку нотаріусом Холявко В. Я. у м. Львові проектів договорів про відчуження спірних об'єктів нерухомого майна суду не надав.
Представник відповідачки ОСОБА_2 проти вимог заяви заперечувала у повному обсязі, у задоволенні просила відмовити, зазначивши, що відповідачі не розміщували оголошення про наміри відчужити нерухоме майно в місті Львові, і на її думку, ці дії вчинені безпосередньо позивачем для введення в оману суду. Окрім цього, в неї відсутня інформація про будь-які дії відповідачів щодо надання документів нотаріусу для оформлення договорів відчуження. Також зазначила, що вимоги позивача, викладені в позові про визнання договорів дарування недійсними, безпідставні і не мають будь-кого правого підґрунтя. Також представник відповідачки зазначила, що цивільна справа за правилами виключної підсудності підлягає розгляду в м. Львові, оскільки основна частина нерухомого майна знаходиться там, позивач, в свою чергу, штучно занижує вартість нерухомого майна в м. Львові і намагається створити умови для розгляду справи в Обухівському районі Київської області.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, оцінивши наведенні заявниками підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема:накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Разом з тим, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову. Суд скептично ставиться до оголошень розміщених в Інтернет мережі щодо продажу об'єктів нерухомості, оскільки в суду відсутня можливість ідентифікувати вказані об'єкти, як такі з приводу яких виник спір між сторонами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 150, 153, 258-261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складений 16.12.2020 року.
Суддя Г. В. Висоцька