Справа № 367/7720/18
Провадження №2/367/1487/2020
11 грудня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Карабаза Н.Ф.,
при секретарі - Стародубець О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дитини (аліментів)
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дитини (аліментів). В позовній заяві позивач вказує, що є матір'ю ОСОБА_3 , 2009 року народження. З батьком доньки - ОСОБА_2 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, однак тривалий час проживали разом та вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час спільного проживання з відповідачем народилась донька - ОСОБА_3 . Тривалий час відповідач не проживає разом з нею та дитиною, усунувся від виконання батьківських обов'язків, життям дитини не цікавиться, будь якої матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини не надає. Просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно від дня пред'явлення позову і до повноліття дитини.
В судове засідання позивач не з'явилась, подала заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, подав клопотання у якому просив розглянути справу за його відсутності, при визначенні розміру аліментів врахувати його тяжке матеріальне становище.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК Украни визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує рівність обов'язку щодо утримання дитини обох батьків, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З урахуванням інтересів малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду 01.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На підставі ст.ст. 150, 155, 180, 181-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дитини (аліментів) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду 01.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 судовий збір на користь держави в розмірі 704,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.Ф. Карабаза