Справа № 357/13874/19
2/357/380/20
Категорія 29
09 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору укладеним, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 належало спадкове майно, а саме житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 . 23.08.2003 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 продати за ціну і на умовах на свій розсуд належну йому земельну ділянку і житловий будинок, для чого надав право отримувати необхідні довідки, посвідчення і документи, в тому числі в податковій інспекції, бюро технічної інвентаризації, комунальних службах, компетентних реєстраційних органах, органах місцевого самоврядування, підписувати договір купівлі - продажу, отримувати гроші тощо, що підтверджується довіреністю, посвідченою 23.08.2003 року нотаріусом м. Лосіно-Петровський Щьолківського району, Московської області, яка видана строком на три роки. 07.10.2004 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 продала йому вищевказаний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, між вказаними особами укладено, фактично, договір купівлі-продажу цього житлового будинку, про що вона власноручно написала розписку від 07.10.2004 року. Після укладення договору купівлі-продажу будинку, ОСОБА_2 передала позивачу у цій справі дане нерухоме майно та правовстановлюючі документи на нього і ключі від будинку та господарських споруд, а також усно зобов'язалася вчинити дії, необхідні для нотаріального оформлення укладеного між ними договору купівлі-продажу. З часу написання розписки позивач фактично володіє вищезазначеним будинком на свій розсуд та за власні кошти його утримує, облаштовує його, підтримує в належному стані. Позивач зі свого боку виконав всі умови договору, передавши ОСОБА_2 грошові кошти та отримавши у власність житловий будинок, проте, через деякий час представник продавця захворіла, а після цього строк дії довіреності закінчився, у зв'язку із чим її зобов'язання здійснити дії, необхідні для нотаріального оформлення договору, передбачені законом залишилися невиконаними. Тому, позивач просить визнати укладеним договір від 07.10.2004 року купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , реєстраційний №63884 між покупцем ОСОБА_1 продавцем ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2
13.01.2020 року відкрито провадження по даній справі в порядку загального провадження та призначено справу до підготовчого засідання та 25.02.2020 року судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі в зв'язку з наданням доручення компетентному суду Російської Федерації провести процесуальні дії у справі.
Представник позивача, адвокат Гайдуков Б.Б., в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, 09.12.2020 року надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити, а розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, в судовому засіданні від 25.02.2020 року позовні вимоги визнала, не заперечувала проти задоволення позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно протоколу та ухвали Щьолківського міського суду Московської області Пересунько Б.Г. в судові засідання 16.06.2020 року та 16.07.2020 року щодо виконання судового доручення про вручення документів та проведення інших процесуальних дій, не з'явився, відомості про його належне повідомлення відсутні, але дані про інше місце проживання ОСОБА_3 суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке посвідчене завідуючою Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Приймак А.Г. та зареєстроване в реєстрі за №1-161, ОСОБА_3 є власником спадкового майна, а саме, житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , , що також, підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.02.2003 року та копією технічного паспорта (а.с. 10,14,15,16-20).
Встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчене завідуючою Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Приймак А.Г. та зареєстроване в реєстрі за №1-163, ОСОБА_3 є власником спадкового майна, а саме земельної ділянки розміром 0,53 га, наданої для обслуговування будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с. Яблунівка Білоцерківського району Київської області, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 13).
Також, встановлено, 23.08.2003 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 продати за ціну і на умовах на свій розсуд належну йому земельну ділянку і житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , для чого надав право отримувати необхідні довідки, посвідчення і документи, в тому числі в податковій інспекції, бюро технічної інвентаризації, комунальних службах, компетентних реєстраційних органах, органах місцевого самоврядування, підписувати договір купівлі - продажу, отримувати гроші тощо, що підтверджується довіреністю, посвідченою 23.08.2003 року нотаріусом Савіною О.А. м. Лосіно-Петровський Щьолківського району Московської області, яка видана строком на три роки.
Також, встановлено, що згідно власноручно написаної розписки від 07.10.2004 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 суму за будинок в розмірі 1500 доларів США, та зазначила, що після продажу житла ОСОБА_1 до землі, що знаходиться біля хати ніяких претензій не матиме.
Позивач зазначає, що в зв'язку написанням розписки від 07.10.2004 року ОСОБА_2 фактично продала йому вищевказаний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та з того часу позивач фактично володіє вищезазначеним будинком на свій розсуд та за власні кошти його утримує, облаштовує, підтримує в належному стані.
Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 103 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час фактичного продажу будинку), якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору. Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваному Міністерством юстиції України.
Отже, зазначений закон безпосередньо відсилає до норм міжнародного права.
Тобто, на час фактичного продажу будинку, а саме написання розписки ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 була чинна Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, статтею 40 якої було передбачено, що форма і термін дії доручення визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої видано доручення.
Як встановлено ст. 13 зазначеної Конвенції, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Отже, на момент фактичного продажу майна, а саме житлового будинку, була чинною довіреність, посвідчена 23.08.2003 року нотаріусом Савіною О.А. м. Лосіно-Петровський Щьолківського району Московської області, та видана строком на три роки, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 продати за ціну і на умовах на свій розсуд належну йому земельну ділянку і житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , для чого надав право, зокрема, підписувати договір купівлі - продажу та отримувати гроші.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Згідно ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
За ст.. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
Як вбачається із ч. 2 ст. 219 ЦК України, суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.
В свою чергу, частиною 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
За ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
За ст.. 328 ЦК України (в редакції, чинній на момент складення розписки), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 3 статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Отже, суд приймає до уваги, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_3 , при укладенні договору (написанні розписки від 07.10.2004 року) було домовлено про усі істотні умови договору, відбулося повне виконання договору, а саме продавець передав майно, а покупцем прийнято майно та сплачено за житловий будинок певну грошову суму в розмірі 1500 доларів США, що визнається відповідачем ОСОБА_2 ..
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 11, 202, 203, 204, 207, 219, 220, 235, 317, 319, 321, 328, 334, 509, 626, 638, 655 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати укладеним договір від 07 жовтня 2004 року купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , реєстраційний №63884 між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 09.12.2020 року.
СуддяО. Я. Ярмола