16 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/999/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Херсонській області), в якому просить:
- визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення відповідача, викладене у листі №13855/03-18 від 24.10.2019р., про припинення виплати пенсії позивачу, на підставі спливу строку дії його паспорту громадянина України для виїзду за кордон, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу;
- визнати дії відповідача по припиненню виплати пенсії позивача на підставі спливу строку дії його паспорту громадянина України для виїзду за кордон - протиправними та дискримінаційними;
- визнати бездіяльність відповідача, щодо не продовження виплати пенсії позивачу з квітня 2019 року на підставі спливу строку дії його паспорту громадянина України для виїзду за кордон протиправною та дискримінаційною;
- зобов'язати відповідача виплатити усі неотримані позивачем пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з квітня 2019 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачу, починаючи з квітня місяця 2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу довічно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є військовим пенсіонером, якому була призначена та виплачувалась до моменту переїзду у 1997 році на постійне проживання до Ізраїлю пенсія за вислугу років. Після цього виплата пенсії була припинена в зв'язку з його виїздом до Ізраїлю. У той же час, постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.03.2016р. у справі №666/1/16-а ГУПФУ в Херсонській області зобов'язано поновити йому нарахування і виплату пенсії, з проведенням її індексації і здійснення компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої, не нарахованої і не виплаченої пенсії з квітня 2014 року. це судове рішення набрало законної сили та виконано відповідачем, але з квітня 2019 року виплата пенсії знову була припинена. Про причини припинення виплати пенсії відповідач повідомив лише у листі-відповіді №13855/03-18 від 24.10.2019р., де зазначив, що таке вчинено внаслідок спливу строку дії виданого на ім'я позивача паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Позивач вважає протиправним припинення йому виплати пенсії, посилаючись на те, що законодавство не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії, як закінчення строку дії паспортного документа громадянина - пенсіонера. Також, на його думку, відповідачем допущено дискримінацію позивача за ознакою місця проживання. У підсумку просить задовольнити позов.
У зв'язку із поданням позову, що не відповідає вимогам ст.161 КАС України, ухвалою від 22.04.2020р. вказаний позов залишений без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 15.05.2020р. продовжено установлений ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року строк для усунення недоліків позовної заяви від 17 квітня 2020 року на десять днів з дня отримання ухвали.
Представником позивача подано до суду повідомлення про усунення недоліків.
Ухвалою провадження у справі відкрито. Вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребовано у відповідача докази.
Відповідачем ухвала виконувалась частково.
Також відповідачем подано відзив, в якому позов не визнається. Відповідач указує, що на виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2016р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області з 01.04.2014р. позивачу було поновлено виплату пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Згаданим законом, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженими постановами Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007р. та від 25 листопада 2005 року № 22-1 Порядками подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій чітко передбачено, що для призначення, перерахунку, поновлення виплати пенсії пенсіонер повинен подати разом з іншими документами паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце проживання та вік.
З посиланням на Закони України «Про громадянство», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», затверджене постановою Верховної Ради України від 23.02.2007р. №719-У «Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014р. №152 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відповідач наголошує, що на момент подання цього позову факт наявності українського громадянства у ОСОБА_1 не підтверджено, оскільки у наявного в матеріалах пенсійної справи паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 01.04.2006р., строк дії документа закінчився 01.04.2016р.
Відповідач зазначає, що чинним законодавством України виплата пенсій громадянам іноземних держав, які не проживають на території України, не передбачена. Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно згідно з вимогами законодавства надати чинний паспорт громадянина України, про що ГУПФУ в Херсонській області листом від 24.10.2019р. №13855/03-18 повідомляло його представника, але такого паспортного документу не було подано. Позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії, оскільки ні Позивач, ні його законний представник до ГУПФУ в Херсонській області із заявою встановленого зразка та необхідним пакетом документів, не звертались. Також відповідач звертає увагу на відсутність дискримінації за ознакою місяця проживання по відношенню до позивача з боку органів Пенсійного фонду України, оскільки при виявленні фактів виплати за нечинним паспортом особам, які проживають в Україні, органи Пенсійного фонду так само приймають рішення про припинення виплати пенсії.
У підсумку відповідач висновує, що виплата пенсії Позивачу припинена відповідно до вимог чинного законодавства та не містить дискримінаційного характеру. а тому вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Вирішуючи дану справу судом враховано, що особливості її розгляду визначені статтею 262 КАС України. Однак розгляд даної справи припав на період дії на території України карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із наступними змінами).
У зв'язку з цим пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р. №540-IX (далі Закон України №540-IX від 30.03.2020р.), який набрав чинності 02.04.2020р., розділ VI Прикінцеві положення КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено автоматичне продовження визначених статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу процесуальних строків, в тому числі і строків розгляду справи, подання інших заяв по суті справи, тощо на період дії карантину.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-IX (далі Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 року) , пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, згідно якої встановлені цим Кодексом процесуальні строки поновляються судом лише за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом).
Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №731-ІХ від 18.06.2020р. також було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України №731-ІХ від 18.06.2020р. набрав чинності 17.07.2020р., відповідно продовжені Законом України №540-IX від 30.03.2020р. процесуальні строки закінчилися 06.08.2020р.
Оскільки жодних заяв від учасників справи щодо можливості продовження процесуальних строків по справі до визначеного терміну подано не було, суд вважає що жодних перешкод для вирішення даної справи та ухвалення судового рішення не має.
Оцінивши доводи сторін у взаємозв'язку з наявними доказами, суд приходить до такого.
Як встановлено судом, позивачу була призначена пенсія з 01.01.1987р. за вислугу років. В 1997 році він виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, де проживає й зараз. У тому ж 1997 році виплата пенсії позивачу була припинена в зв'язку з його виїздом до Ізраїлю. Не погоджуючись з діями Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії, позивач оскаржив їх до суду та постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013р. зобов'язано ГУПФУ в Автономній Республіці Крим поновити нарахування та виплату йому пенсії за вислугу років. Рішення суду було виконано та пенсія виплачувалась до квітня 2014 року, тобто до моменту окупації півострова Російською Федерацією.
25.08.2015 року представники позивача особисто звернулись до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії позивача, на що отримали відмову листом від 01.09.2015 р.
Позивач оскаржив дії ГУПФУ в Херсонській області до суду та постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.03.2016р. у справі №666/1/16-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016р., зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії, з проведенням її індексації і здійснення компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої, не нарахованої і не виплаченої пенсії з квітня 2014 року.
Рішення суду було виконано, але у квітні 2019 року виплату пенсії позивачу знову було припинено.
Представником позивача подано до відповідача запит щодо причин припинення виплати пенсії, на що листом №13855/03-18 від 24.10.2019р. надана відповідь, що таке вчинено внаслідок спливу строку дії виданого на ім'я позивача паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Не погоджуючись із причинами припинення виплати йому пенсії, уважаючи, що відповідні дії відповідача є дискримінаційними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Також судом встановлено, що відповідачем складено атестат про зняття з обліку №459, за змістом якого пенсійну справу позивача №2101005723 перенесено до архіву, а виплату пенсії припинено по причині закінчення терміну дії паспорта. З цього атестату ще видно, що розмір пенсії становив 2923,55 грн., і виплачена вона була позивачу по 31.03.2019р.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтею 62 якого передбачено, що пенсії звільненим зі служби особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виплата пенсії у разі виїзду за кордон регламентована статтею 51 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), якою передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009р. №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3.3 цього Рішення, оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Слід звернути увагу, що питання поновлення позивачу виплати пенсії вже було предметом судового розгляду і постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.03.2016р. у справі №666/1/16-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016р., зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії, з проведенням її індексації і здійснення компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої, не нарахованої і не виплаченої пенсії з квітня 2014 року.
Рішення суду у справі №666/1/16-а було виконано відповідачем та позивачу поновлено виплату пенсії, про що свідчить протокол перерахунку пенсії від 24.11.2016р.
В подальшому виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено з квітня 2019 року, і цієї обставини відповідач не спростовує.
При цьому причиною припинення виплати пенсії слугували висновки відповідача про те, що факт наявності у позивача громадянства України не підтверджений документально у зв'язку із закінченням 01.04.2016р. строку дії виданого на його ім'я паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 і поданого разом з іншими документами для поновлення пенсії, а також те, що позивач не подав до ГУПФУ в Херсонській області чинного документа, який підтверджує його особу та громадянство України.
Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, а дії щодо припинення виплати пенсії - протиправними, виходячи з того, що на момент звернення уповноваженого представника ОСОБА_1 до ГУПФУ в Херсонській області за поновленням виплати пенсії (25.08.2015р., як встановлено судом у справі №666/1/16-а) відповідачу був наданий чинний на той час паспорт громадянина України для виїзду за кордон. На виконання рішення суду та на підставі поданих документів, в тому числі і згаданого паспортного документу, у листопаді 2016р. відповідач поновив ОСОБА_1 виплату пенсії. Закінчення строку дії документа, який посвідчує особу, після її звернення до відповідача та з урахуванням виконання ним судового рішення і реального поновлення виплати пенсії, жодним чином не має і не може мати наслідком втрату громадянства України позивачем, а відтак не може бути і підставою для повторного припинення виплати вже поновленої пенсії.
Посилання відповідача на викладені Верховним Судом у постанові від 21.09.2018р. по справі №805/465/18-а правові позиції є абсолютно безпідставними, оскільки у згаданій справі пенсіонером взагалі не подавався до органу Пенсійного фонду жоден передбачений законодавством України документ, який посвідчує особу. Тобто обставини у даній справі є відмінними від обставин у згаданій справі №805/465/18-а, тому висловлені у ній Верховним Судом правові позиції не є релевантними до спірного випадку.
Інші доводи позивача та відповідача не мають правового значення для вирішення цього спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення з квітня 2019 року виплати пенсії позивачу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не продовження виплати пенсії позивачу з квітня 2019 року задоволенню не підлягають, оскільки фактично являють собою за своїм предметом та наслідками ту саму позовну вимогу, що вже задоволена судом.
Позовні вимоги про визнання протиправним листа ГУПФУ в Херсонській області №13855/03-18 від 24.10.2019р. задоволенню також не підлягають, оскільки цей лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є документом інформаційного характеру, тому він не може порушувати права, свободи та інтереси позивача.
Щодо позовної вимог про зобов'язання ГУПФУ в Херсонській області виплатити усі неотримані позивачем пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з квітня 2019 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачу, починаючи з квітня місяця 2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу довічно, то вона підлягає задоволенню частково, унаслідок того, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії.
У той же час, ця позовна вимога має бути задоволена шляхом покладення на відповідача обов'язку поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів з квітня 2019 року, тобто з моменту, коли її виплата була припинена та з урахуванням приписів частини 2 статті 46 Закону №1058-IV, відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Щодо вимоги позивача про проведення індексації при поновленні пенсії, то суд вважає, що така є передчасною, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум, відтак у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не спростував доводів позивача про протиправність припинення виплати йому пенсії з квітня 2019 року, а тому позов підлягає задоволенню у цій частині шляхом визнання протиправними дій відповідача та покладення на нього обов'язку поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів з квітня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат потрібно здійснити з урахуванням правил частини 3 статті 139 КАС України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції №49245 від 24.06.2020р. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог стягненню на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення з квітня 2019 року виплати ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з квітня 2019 року виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 112010000