15 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3043/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач зазначає, що з 16.10.2003 року по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) 2 відділення згідно наказу № 115-к у КНП "Херсонська обласна інфекційна лікарня ім. Г.І.Горбачевського" Херсонської обласної ради.
На момент звернення до ПФУ, позивач досягла 50 років. Загальний стаж складає 32 роки 4 місяці 24 дні, страховий стаж роботи за списком № 2 становить 16 років 9 місяців.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняло рішення № 213050016181 від 09.09.2020 року, яким відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за списком № 2 посилаючись на ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 у зв'язку з недосягненням нею віку 55 років, про що було повідомлено листом відповідача № 2100-0301-8/38372 від 15.09.2020 року без надання копії рішення № 213050016181 від 09.09.2020 року.
Вважає дану відмову протиправною, такою, що суперечить існуючим нормам чинного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення, Конституції та Конвенції з прав людини.
На підставі внесених змін до ст. 60 закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.07.2003р. робота молодшої медичної палатної сестри (санітарки палатної), яка виконує роботу в інфекційних закладах (відділеннях), що передбачено Списком №2, розділ XXIV Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461, - зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За весь вищезазначений період, по теперішній час, працювала повний робочий день, обслуговувала безпосередньо інфекційних хворих, інших робіт не виконувала.
Після скасування Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788- XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, 07.09.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки скасовані норми передбачали збільшення пенсійного віку, а після їх скасування застосуванню підлягають норми в редакції до внесення цих змін.
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, серед іншого, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 213050016181 від 09.09.2020 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 07.09.2020 року - дати звернення із заявою про призначення пенсії та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку із призначенням пенсії.
Ухвалою суду від 16.10.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 11.11.2020 року.
05.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . До управління із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 07.09.2020 року, тобто на момент звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилося 51 рік 7 міс.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 213050016181 від 09.09.2020 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з недосягненням віку 54 років є правомірним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є чинним, неконституційним не визнавався, а тому в аспекті положень ст. 19 Конституції України є обов'язковими для врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України з метою реалізації наданих державою повноважень в частині обчислення пенсійних виплат.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
11.11.2020 року відкладено розгляд справи на 09.12.2020 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
12.11.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що набула законне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" з моменту звернення, а саме з 07.09.2020 року.
Аналогічна правова позиція, з застосуванням вимог рішенням Конституційного суду України від 23.01.2020р. № 1-р/2020 при вирішення адміністративних спорів стосовно призначення пільгових пенсій, викладена у рішенні Хмельницького районного суду по справі № 560/4365/19 від 02.03.2020, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду № 640/6155/19 від 14.07.2020р., а також у постанові Великої Палати Верховного Суду України від!9.02.2020 р. № 520/15025/16-а, постанові Великої Палати Верховного Суду України від 08.04.2020 р. № 428/4816/17.
Позивач надала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечувала.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 16.10.2003 по теперішній час працює в КНП "Херсонська обласна інфекційна лікарня ім. Г.І. Горбачевського" Херсонської обласної ради", зокрема:
- з 16.10.2003 по 01.02.2018 на посаді молодшої медсестри палатної;
- з 02.02.2018 по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) 2 відділення.
07 вересня 2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2.
Протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 213050016181 від 09.09.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 15.09.2020 року № 2100-0301-8/38372 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило ОСОБА_1 про те, що розділом XXIV "Охорона здоров'я і соціальна допомога" списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 24.06.2016 № 461, передбачені працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах -молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.
Страховий стаж роботи за Списком № 2 за період з 16.10.2003 по 29.04.2020 становить 16 років 9 місяців, у тому числі:
з 16.10.2003 по 31.12.2003 - зараховано в подвійному розмірі та складає 5 місяців 2 дні;
з 01.01.2004 по 29.04.2020 - 16 років 3 місяці 28 днів.
Загальний стаж складає 32 роки 4 місяці 24 дні.
Враховуючи дату народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.09.2020 прийнято рішення №213050016181, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з недосягненням віку 55 років.
Застосувавши відповідні норми права, суд надає таку правову оцінку спірним правовідносинам.
Спірні правовідносини до 2018 року були врегульовані лише ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у 2018 році норми щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах були внесені і до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", шляхом його доповнення розділом XVI-1 "Про пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", зокрема ст. 114, яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Норми ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", в редакції по стану на 2015 рік та ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що була прийнята у 2018 році, мали до 23 січня 2020 року, абсолютно однакові умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме :
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається; працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років б місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку; встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1квітня 1968 року по 30вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років б місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років б місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років б місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року".
23 січня 2020 року Конституційним судом України було визнано неконституційною норму ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", в редакції по стану на 2015 рік.
Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Визначено, що застосуванню підлягає ст. 13 "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років б місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки б місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
Таким чином, на сьогодні мається колізія, нормативно-правових актів, що мають однакову юридичну силу та по-різному регулюють відносини щодо умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка має тлумачитися на користь дотримання конституційного принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність для особи, яка з 2000 року має очікування стосовно права на призначення пенсій при наявності відповідно стажу роботи у шкідливих і важкими умовами праці, - за списком № 2 із застосуванням норми ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" в редакції по стану на січень 2020 рік.
При вирішенні цієї колізії, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Щокін проти України" (заява NN 23759/03 та 37943/06) Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Тобто, суть цього рішення полягала у тому, що якщо відповідні норми законодавства належним чином не узгоджуються між собою та створюють передумови для неоднозначного тлумачення, як це нерідко буває у нашій державі, то суд повинен застосовувати підхід, який є більш вигідним саме для платника податків, а не для держави.
Крім того, при вирішенні спору суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини в рішеннях та від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" позицію, згідно якої застосування національного законодавства має відбуватися у найсприятливіший для заявника спосіб у випадку допущення можливості його неоднозначного тлумачення.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Легітимні очікування особи у відносинах з публічною адміністрацією неодноразово були предметом розгляду в Європейському суді з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) (див., напр., його рішення у справах "Федоренко проти України" від 01.06.2006, "Україна-Тюмень проти України" від 22.11.2007, "Рисовський проти України" від 20.10.2011).
Так, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51).
Крім того, при розгляді заяви про призначення пенсії, відповідачем мало бути здійснено зменшення пенсійного віку відповідно до абз. 24 пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який кореспондується із абз. 4 п. "б" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", так як позивач досягла 50 років, має загальний стаж роботи - 32 роки 4 місяці 24 дні, страховий стаж за Списком № 2 - 16 років 9 місяців, що відповідно надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років.
Відповідно до положень пункту 4 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Пунктом 3 вказаного Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Таким чином, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, та документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути, зокрема, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.09.2013р. (справа №21-183а13) та від 25.11.14р. (справа №21-519а14).
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла віку визначено ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" в редакції по стану на січень 2020 рік та має необхідний обсяг як загального страхового стажу, так і пільгового стажу за Списком № 2, що свідчить про набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах, яке було порушено відповідачем.
Судом встановлено, що відмова у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком 2 була оформлена протоколом № 213050016181 від 09.09.2020 року.
Рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідачем не приймалося.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що оформлені протоколом № 213050016181 від 09.09.2020 року та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 07.09.2020 року.
Оскільки рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області не приймалося, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку із призначенням пенсії, суд зазначає, що метою та завданням адміністративного судочинства, є захист та поновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду.
Тобто, захисту підлягає вже порушене право, а не ті права та інтереси щодо яких існує певна ймовірність порушення їх у майбутньому.
Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє та не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах, і фактичних обставинах, котрі на момент його ухвалення, хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому, оскільки таке рішення не буде ґрунтуватися на приписах чинного законодавства та буде суперечити законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача, у сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) щодо відмови ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що оформлені протоколом № 213050016181 від 09.09.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) призначити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 07.09.2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) судові витрати у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Варняк
кат. 112010200