Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
16 грудня 2020 р. Справа № 520/13540/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ 43023403, Театральний майдан, буд.1, м. Харків, 61057) про стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, в якому просить суд:
- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях заробітну плату, а саме: зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити на мою користь компенсацію витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 по справі № 520/8628/2020, а саме: заробітної плати у якості оплати часу відпусток за період березень 2009 року - грудень 2015 року та заробітну плату у якості недообчисленної матеріальної допомоги за період березень 2009 року - грудень 2015 року.
Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі відповідно до положень ст.257 КАС України.
Згідно наявної довідки в матеріалах справи складеної секретарем судового засідання від 11.12.2020 року, вбачається, що суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., перебував у щорічній відпустці 11.12.2020 року та 14.12.2020 року.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позов обґрунтований тим, що на думку позивача під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/8628/2020 від 13.08.2020 позивач не в повному обсязі розрахувався з ним, а саме не нарахував та не виплатив на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів.
Представник відповідача 05.11.2020 року надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що зазначена виплата відбулась на виконання зазначеного судового рішення, обов'язку щодо її виплати позивачу на момент звільнення у Регіонального відділення не існувало.
Позивач 11.11.2020 року надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду №520/8628/2020 від 13.08.2020 позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях - задоволено частково. Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (місцезнаходження - 61057, Україна, Харківська область, м. Харків, м-н Тетральний, б.1; ідентифікаційний код - 43023403) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_2 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) заробітну плату у якості оплати часу відпусток за період березень 2009р.-грудень 2015р. у сумі 1.143 (одна тисяча сто сорок три) грн. 08коп. Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (місцезнаходження - 61057, Україна, Харківська область, м. Харків, м-н Тетральний, б.1; ідентифікаційний код - 43023403) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_2 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) заробітну плату у якості недообчисленої матеріальної допомоги за період березень 2009р.-грудень 2015р. у сумі 1.415 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять) грн. 14коп. Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 по справі №520/8628/2020 заяву позивача про звернення до негайного виконання рішення суду по справі №520/8628/2020 - задоволено. Звернуто до негайного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 по справі №520/8628/2020 у межах платежу за один місяць.
На запит позивача на публічну інформацію відповідач листом від 21.09.2020 №20-02-ПІ-95 надав розрахункові листи за серпень та вересень 2020 року та копію платіжних доручень.
Відповідно до розрахункового листа за серпень 2020 року донараховано згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 №520/8628/2020 відпускні 2014 рік (а саме: за січень 2014 року) у сумі 42.38 грн. (розрахунок не донарахованих сум відпускних додаток 1 до Про надання розрахунку не донарахованих сум заробітної плати, у вигляді не донарахованих відпускних та матеріальної допомоги, заявлених до донарахування стягнення до Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року) після утримання податку та збору сума до сплати становить 34,11 грн. Зазначена сума що належить до сплати перерахована ОСОБА_1 відповідачем відповідно до платіжного доручення від 20.08.2020 №494.
Відповідно до розрахункового листа за вересень 2020 року відповідачем було донараховано згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 №520/8628/2020: відпускні 2009 року у сумі 19,56 грн., відпускні 2010 року у сумі 284,21 грн., відпускні у 2011 у сумі 72.02 грн., відпускні за 2012 рік у сумі 127,83 грн., відпускні за 2013 рік у сумі 186,58 грн., відпускні за 2014 рік у сумі 235,09 грн., відпускні за 2015 рік у сумі 175,41 грн., матеріальна допомога за 2011 рік у сумі 481,14 грн., матеріальна допомога за 2012 рік у сумі 118.40 грн., матеріальна допомога за 2014 рік у сумі 130.80 грн., матеріальна допомога за 2015 рік у сумі 684.80 грн..
Позивач не погоджуючись з тим, що відповідач провів виплату на підставі рішення суду без врахування Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
За статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року № 2050-III (надалі по тексту - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-III).
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону № 2050-III).
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 зазначив, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2,3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (надалі по тексту - Порядок №159).
Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 по справі №674/24/17 дійшов висновку про те, що: «наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення».
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 по справі № 520/8628/2020.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ 43023403, Театральний майдан, буд.1, м. Харків, 61057) про стягнення заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях заробітну плату, а саме: зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити на мою користь компенсацію витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 по справі №520/8628/2020, а саме: заробітної плати у якості оплати часу відпусток за період березень 2009 року - грудень 2015 року та заробітну плату у якості недообчисленної матеріальної допомоги за період березень 2009 року - грудень 2015 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 16.12.2020.
Суддя Ю. О. Супрун