Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
16 грудня 2020 року № 520/16071/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В. розглянувши в порядку спрощенного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2009 по 11.09.2017 року з встановленням базового місяця травень 2009 року;
-зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2009 року по 11.09.2017 року з встановленням базового місяця травень 2009 року;
-зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з останнього грошового забезпечення на день звільнення з військової частини НОМЕР_2 17 вересня 2017 року, за весь час затримки розрахунку та виплат сум індексації грошового забезпечення, по день фактичного розрахунку.
Дослідивши надані матеріали справи, судом встановлено, що позивач є колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №188 від 11.09.2017 року, виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Під час проходження військової служби, в період з 01.05.2009 року по 11.09.2017 року, відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 не проводилась та не виплачувалась індексація його грошового забезпечення.
Листом військової частини НОМЕР_2 від 04.08.2020 №225/56/616 фс, позивачу відмовлено у наданні інформації щодо сплачених сум індексації за період з 2008 рік по 01.01.2016 року та рекомендовано звернутись до Галузевого архіву Міністерства оборони України. Але, за період часу з 01.01.2016 року по 11.09.2017 року, відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 підтверджено факт невиплати індексації через відсутність фінансування.
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/685 від 15.10.2020 року, починаючи з травня 2009 року по 31.12.2015 року, основні складові грошового забезпечення складали: оклад за військовим званням 125,00 грн.; оклад за посадою 1052,00 грн.
Крім цього, відповідно до довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2 за №225/56/506 фс від 22.11.2019 року, в період часу з 01.01.2016 року по 11.09.2017 року, основні складові грошового забезпечення складали: оклад за військовим званням 125,00 грн.; оклад за посадою 1052,00 грн.
З травня 2009 року по вересень 2017 року розміри посадового окладу та розміри окладу за військовим званням не змінювались.
Крім цього, відповідно до довідки з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/685 від 15.10.2020 року, підтверджено той факт, що починаючи з травня 2009 року по 31.12.2015 року, відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 індексація грошового забезпечення не проводилась та не виплачувалась.
Крім цього, довідкою військової частини НОМЕР_2 за №225/56/506 фс від 22.11.2019 року та Листом військової частини НОМЕР_2 від 04.08.2020 №225/56/616 фс, підтверджено те, що за період з 01.012016 по 11.09.2017 року, відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 індексація грошового забезпечення не проводилась та не виплачувалась.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, спеціальним законом прямо передбачено правило безумовної індексації грошового забезпечення військовослужбовця, котре не поставлено у залежність від дії будь-яких факторів.
Окрім того, відповідно до ч.ч.1, 6 ст.2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разу, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частинами 1, 2, 6 статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003р.; далі за текстом - Порядок №1078).
Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно абз.4 п.6 Порядку №1078 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, індексація грошового забезпечення військовослужбовця є складовою частиною грошового забезпечення у якості збільшення арифметичного значення відповідного платежу - компоненту структури винагороди, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, так як належить до основних державних гарантій щодо оплати праці.
Відповідно до ст.18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем не заперечений та не спростований факт не нарахування та не виплати заявнику індексації грошового забезпечення у період 01.01.2016 p. - 30.11.2017 р.
Виправдовуючи такий стан організації виконання управлінської функції із забезпечення грошового утримання військовослужбовця владний суб'єкт, Військова частині, посилався на відсутність механізму нарахування і виплати, а також на відсутність коштів на відповідні цілі.
Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п. 23, 26 рішення у справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Тому суд зауважує, що посилання на відсутність механізму виплати за попередній період жодним чином не впливає на обов'язок нарахування індексації грошового забезпечення.
Додатково суд зважає, що оскільки право на індексацію грошового забезпечення прямо і безумовно передбачено законом, то положення будь-яких підзаконних актів права, а тим більше листів, телеграм та інших подібних документів, об'єктивно не здатні змінити норми акту права вищої юридичної сили.
Вирішуючи спір, суд зважає, що за загальним правилом як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Таким чином, бездіяльність з приводу невиплати індексації грошового забезпечення має місце, і за змістом та характером вчиненого діяння є протиправною.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Тому, з урахуванням запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та визначеного ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне обтяжити владного суб'єкта обов'язком нарахувати та виплатити спірну індексацію.
Оскільки індексація нараховується на грошове забезпечення (тобто на винагороду за виконану роботу, плату на працю) і спеціальний закон не містить жодних застережень з даного питання, то у силу ч.6 ст.7 КАС України до спірних правовідносин слід застосувати положення ст.233 Кодексу законів про працю України.
Відтак, строк звернення до суду у спірних правовідносинах з вимогою відносно коштів у якості винагороди за службу слід також визнати необмеженим будь-яким часовим проміжком.
Вирішуючи спір у частині вимоги про обтяження відповідача обов'язком провести нарахування та виплату компенсації за затримку платежу відносно недоплаченої індексації, суд зазначає, що ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За правилом ст.4 цього ж закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відмова від виплати компенсації може бути оскаржена у судовому порядку.
Суд зазначає, що з урахуванням правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 та постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №461/5775/16-а положення ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” у силу ч.5 ст.242 КАС України слід тлумачити як відсутність будь-яких правових перепон для цього.
Факт неотримання позивачем виплат за індексацією саме унаслідок вчинення протиправного волевиявлення владного суб'єкта зумовлює відсутність правових підстав для звільнення Військової частини від виконання обов'язку за ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” безвідносно до події виплати боргу.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з останнього грошового забезпечення на день звільнення з військової частини НОМЕР_2 17 вересня 2017 року, за весь час затримки розрахунку та виплат сум індексації грошового забезпечення, по день фактичного розрахунку, то суд , що вказані суми індексації позивачу ще не нараховані, а тому вказана вимога є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2009 по 11.09.2017 року з встановленням базового місяця травень 2009 року.
Зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2009 року по 11.09.2017 року з встановленням базового місяця травень 2009 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.