Справа № 500/3158/20
14 грудня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.
представника відповідача: Тимчишин І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про зобов'язання сформувати та подати подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області, в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10635,10 грн.
Ухвалою судді від 26.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №500/2390/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12.11.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі.
Представник відповідача………………..
Представник третьої особи…………………..
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
20.07.2020 року між ТзОВ "Компанія з управління активами "Кріста Ессет Менеджмент" та позивачкою укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за №4785, згідно якого позивачка придбала квартиру номер АДРЕСА_1 .
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме з квитанції №Н178185 від 20.07.2020 року, позивачкою сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 10635,10 грн.
12.08.2020 позивачка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо сформування та подання до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10635,10 грн.
Листом від 26.08.2020 №1300-0503-8/66793 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачку, про те, що підстав для повернення вказаного збору немає. Також зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а також роз'яснено, що позивач має право звернутися до суду із адміністративним позовом про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.
Відповідно до абзацу першого та другого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З системного аналізу наведених правових актів вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_1 є власником 1 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до довідки Чортківського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації №22 від 10.08.2020 за ОСОБА_1 в Чортківському обласному комунальному міжрайонному бюро технічної інвентаризації будинковолодіння, приватна квартира, гараж, дачний будинок в Чортківському районі станом на 01.01.2013 не зареєстровано.
Відповідно до довідки керуючого ТВБВ №10019/054 від 11.08.2020 ОСОБА_1 не зазначена в списках і вона не використовувала приватизаційні житлові чеки на приватизацію житла по адресі АДРЕСА_3 .
Суд зазначає, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 819/33/17.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.
Водночас, суд зазначає, що повернення помилково чи надміру сплачених коштів до державного чи місцевого бюджету відбувається відповідно до Порядку №787. Цей порядок передбачає, що повернення коштів відбувається на підставі заяви зацікавленої особи та відповідного подання органу Пенсійного фонду України, які надаються такою особою до органу Державної казначейської служби.
Таким чином, подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково або надміру зарахованого до бюджету формується органом Пенсійного фонду України за заявою платника, видається такому платнику, який подає його разом з заявою до органу Державної казначейської служби України.
Тобто, орган ПФУ при формуванні подання лише перевіряє надходження коштів до бюджету та наявність права в особи на їх повернення. Оскільки повернення помилково чи надміру сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування безпосередньо не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України, такий орган не вправі відмовляти у формуванні подання про повернення збору, за наявності у особи такого права.
Тоді як орган Казначейства перед безпосередньою виплатою коштів зобов'язаний перевірити, зокрема, дотримання заявником строку звернення за поверненням помилково чи надміру сплачених коштів та може відмовити у виплаті таких у разі пропуску визначеного законодавством строку.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування під час укладання договору купівлі-продажу квартири, а тому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є обґрунтованою та такою, що слід задовольнити.
При цьому, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача подати подання про повернення позивачу збору до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області. Суд вважає, що відповідно до положень п.5 глави I Порядку №787 такий обов'язок у відповідача відсутній. Відповідач видає заявнику подання, а вже він звертається до місцевого органу Казначейства та надає йому подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Тобто, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язати відповідача сформувати подання для подальшого звернення до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області для повернення помилково сплачених 10635,10 грн. на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості.
У відповідності до ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачкою надано докази на підтвердження понесених нею судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути їх за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській сформувати подання для подальшого звернення до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10635,10 грн згідно квитанції № Н178185 від 20.07.2020.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016, код ЄДРПОУ 13814885);
третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області (місцезнаходження: вул. Дж. Дудаєва, 19,м. Львів,79005, код ЄДРПОУ 38007573).
Головуючий суддя Баранюк А.З.