вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
16 грудня 2020 року Справа № 480/8102/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8102/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), і просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.10.2020 №1800-0303-8/48619 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сумського апеляційного суду №100 від 22.09.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 та Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” Сумським апеляційним судом позивачеві видано оновлену довідку №100 від 22.09.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначену довідку, разом із заявою про перерахунок грошового утримання, позивач подала відповідачеві 25.09.2020. Проте, отримала лист від 01.10.2020 №1800-0303-8/48619 про те, що у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відмовлено, у зв'язку з тим, що порядок виконання рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 не встановлено. Оскільки зміни до законодавства не внесені, підстави для проведення перерахунку щомісячного грошового утримання відсутні. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, оскільки вважає, що така відмова суперечить вимогам чинного законодавства, рішенню Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 та порушує її права.
Ухвалою суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.12.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечу у повному обсязі та зазначає, що у зв'язку з відсутністю на даний час змін до Закону та, відповідно, механізму щодо порядку проведення перерахунків щомісячного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, підстав для проведення позивачу перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки від 22.09.2020 №100, виданої Сумським апеляційним судом, не має. Після 18.02.2020 нормативно-правові акти про підвищення суддівської винагороди суддям не приймалися. Таким чином, перерахунок суддям у виставці може бути проведений з урахуванням суддівської винагороди, визначеної нормативно-правовими актами, які прийняті та набрали законної сили після набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020, та обумовлюють підстави для перерахунку грошового утримання.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачеві, як судді у відставці, призначене та виплачується щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VI.
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала, зокрема, і довідку №100 від 22.09.2020, видану Сумським апеляційним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 11).
Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 28.09.2020 №809991 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки №100 від 22.09.2020, виданої Сумським апеляційним судом, у зв'язку з тим, що порядок виконання рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 не встановлено. Оскільки зміни до законодавства не внесені, підстави для проведення перерахунку щомісячного грошового утримання відсутні (а.с. 22).
Листом від 01.10.2020 № 1800-0303-8/48619 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді (а.с.12).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положеннями статті 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Положеннями статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
На момент виходу позивача у відставку право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було гарантоване статтею 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі по тексту - Закон України №2453-VI), у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII, з урахуванням змін, внесених Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, відповідно до частини першої якої судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 положення частини третьої статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У пункті 4 резолютивної частини згаданого Рішення Конституційним Судом України визначено порядок його виконання, а саме: частина третя статті 141 Закону України №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту - Закон України №1402-VIII) набрав чинності 30.09.2016, статтею 142 якого урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зокрема, відповідно до частини четвертої цієї статті у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон України №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII та у редакції Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII) було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 41-45, стаття 529; 2015, № 18-20, стаття 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Надаючи оцінку оскарженим діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивача було обчислене до набрання чинності Законом України №1402-VIII та виплачувалось з урахуванням наведених положень абзацу другого пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання.
У той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Мотивуючи зазначене Рішення Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України №1402-VIII, фактично не мали можливості отримувати довічне грошове утримання у вказаному розмірі.
Водночас, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Таким чином, наведені положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон України №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Як наслідок, з 18.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону України №1402-VIII, у силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем надано пенсійному органу довідку №100 від 22.09.2020, видану Сумським апеляційним судом, що оформлена у відповідності до вказаного Порядку.
Зазначена довідка з урахуванням наведеного чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку судді у відставці з 19.02.2020.
Суд також зазначає, що Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів.
Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє відображення і у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Також, досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом України №1402-VIII правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.
Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону України №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 від 13.12.1985), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.
Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів" статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов'язків. Ці фактори є невід'ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.
У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».
Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.
Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у проведенні перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена правова позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Суд зазначає, що підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон "Про судоустрій і статус суддів", як і інші законодавчі акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин не передбачають.
Згідно розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного форду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 №5-1) заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок, яке виникло з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020.
За таких обставин, з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновків, що належним та ефективним способом захисту порушених у спірних відносинах прав позивача є вихід за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 28.09.2020 №809991 та зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №100 від 22.09.2020, виданої Сумським апеляційним судом, починаючи з 19.02.2020.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Крім того, суд зазначає, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20) за результатами зразкової справи, що відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для врахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.09.2020 №809991 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сумського апеляційного суду №100 від 22.09.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька