10 грудня 2020 року м. Рівне №460/3225/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Троянчук Д. М.,
відповідача: представник Форет М. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення №0004083304 від 27.12.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23 від 23.12.2019, рішення №0001593304 від 23.12.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення №0004093304 від 27.12.2019 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3622-17 від 04.03.2020.
Згідно з позовною заявою, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акта перевірки, на основі яких винесено спірні рішення, суперечать нормам чинного податкового законодавства і не відповідають дійсним обставинам. Зокрема, позивач не погоджується із твердженням відповідача про завищення валових витрат, задекларованих в декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік на суму 874 225 грн. у зв'язку із відсутністю документально підтверджених витрат. Зазначає, що відповідачем в супереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, акт перевірки не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до витрат вартості тих чи інших товарів (що свідчило б про порушення вимог п. 177.4 ст. 177 ПК України), формування витрат не пов'язаних з провадженням господарської діяльності позивачем чи відсутність підтверджуючих документів щодо походження товарів (що свідчило б про порушення вимог п. 177.2, пп. 177.4.5, пп.1747.4.6 п.177.4 ст. 177 ПК України). Вказує, що саме на податковий орган як суб'єкт владних повноважень покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.
За усього наведеного позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно з відзивом на позов, відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень сторона відповідача покликається на те, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатках Ф2 до податкових декларацій, за даними перевірки, встановлено завищення валових витрат за 2017 рік в сумі 874 225 грн., що виникли в результаті порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 із змінами та доповненнями. Відповідно до матеріалів документальної планової виїзної перевірки (акт перевірки №19/17-00-33- 04/ НОМЕР_1 від 12.09.2019) у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 включав до складу витрат придбання ТМЦ у наступних постачальників фізичних осіб - підприємців та громадян: ФОП ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 . Зазначає, що оскільки позивач документально не підтвердив понесені витрати по господарських операціях із вищеперерахованими особами, тому, відповідно до положень п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, можуть бути віднесені лише документально підтверджені витрати.
Таким чином, наведені вище порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДФО, а відтак стали підставою для визначення і військового збору та ЄСВ. За наведеного, сторона відповідача провила в позові відмовити повністю.
Дослідженими у судовому засіданні доказами суд встановив наступне.
В період з 28.10.2019 по 01.11.2019 працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
За результатами такої перевірки було складено акт №298/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 08.11.2019, згідно висновків якого, перевіркою встановлені, в т.ч., порушення:
1. п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: відображення перекручених даних в деклараціях привело до заниження оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 874 225 грн.
Відповідно до п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2017 рік в сумі 157 360,50 грн.
2. п. 2 ч. І ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ із змінами та доповненнями, за результатами перевірки донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в сумі 92 829 грн.
3. підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, за результатами перевірки донараховано військовий збір за 2017 рік в сумі 13 113,38 грн.
На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Рівненській області прийнято наступні рішення:
1. податкове повідомлення-рішення №0004083304 від 27.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 196 700,63 грн., з яких 157 360,50 грн. - за податковими зобов'язаннями та 39 340,13 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
2. вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23 від 23.12.2019, якою визначено суму недоїмки з єдиного внеску в розмірі 92 829 грн. (позивач звернувся із запитом до відповідача про її отримання, оскільки дізнався 06.05.2020 про її наявність із інтегрованої картки платника);
2. рішення №0001593304 від 23.12.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 18 565,80 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
3. податкове повідомлення-рішення №0004093304 від 27.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 16 391,73 грн., з яких 13 113,38 грн. - за податковими зобов'язаннями та 3 278,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
4. вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3622-17 від 04.03.2020, якою визначено суму недоїмки з єдиного внеску в розмірі 135 014,72 грн., з яких 119 227,53 грн. - недоїмка, 18 786,09 грн. - штраф та 1,10 грн. - пеня. В дану вимогу ввійшли суми з попередньої вимоги №Ф-23 від 23.12.2019 та рішення №0001593304 від 23.12.2019 про застосування штрафних санкцій.
Згідно акту перевірки, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатках Ф2 до податкових декларацій, за даними перевірки, встановлено завищення валових витрат за 2017 рік в сумі 874 22 грн., що виникли в результаті порушення п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України. Відповідно до матеріалів документальної планової виїзної перевірки (акт перевірки №19/17-00-33- 04/ НОМЕР_1 від 12.09.2019), у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 включав до складу витрат придбання ТМЦ у наступних постачальників фізичних осіб - підприємців та громадян: ФОП ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 .
Згідно позиції відповідача, оскільки позивач документально не підтвердив понесені витрати по господарських операціях із вищеперерахованими особами, тому у відповідності до положень п. 177.4 ст. 177 ПК України, до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, можуть бути віднесені лише документально підтверджені витрати.
Таким чином, виходячи із висновків акту перевірки та доводів відповідача, у вказаному періоді позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.
Дослідивши письмові докази, письмові заяви сторін по суті справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Пункт 177.4 ст.177 ПК України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- пп.177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (тобто собівартість придбаних для подальшої реалізації товарів);
- пп.177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- пп.177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (Підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016);
- пп.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Згідно акту перевірки (с. 12), під час перевірки відповідачем використано матеріали планової виїзної перевірки, а саме: акт перевірки №19/17-00-33- 04/ НОМЕР_1 від 12.09.2019, згідно якого, у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 включав до складу витрат придбання ТМЦ у наступних постачальників фізичних осіб - підприємців та громадян: ФОП ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 .
Разом з тим, згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за №607/23139 (далі по тексту - Порядок №395), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно з п.1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п. 2.3.2.2 Порядку №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;
у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Згідно розділу III Порядку №395, «Інформативні додатки до акта (довідки) документальної перевірки», залежно від діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, в т.ч.:
пояснення, зауваження або заперечення платника податків або його законних представників щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки;
інші матеріали, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
матеріали зустрічних звірок, реєстри, в яких зазначається інформація про надіслані запити на їх проведення до інших органів державної податкової служби та отримані відповіді;
завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання;
опис отриманих копій документів;
інші матеріали, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки та вжиття інших заходів.
Усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять податкову інформацію з обмеженим доступом, у тому числі інформацію про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та платником податків або його законними представниками та додаються до двох примірників акта (довідки) перевірки. Додатки, що містять податкову інформацію з обмеженим доступом, додаються до примірника акта (довідки) перевірки, який залишається в органі державної податкової служби.
До акта (довідки) документальної позапланової перевірки додаються інформативні додатки залежно від питань, що підлягали перевірці.
Таким чином, згідно Порядку №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а також сформувати інформативні додатки, в т.ч., завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання.
Згідно акту перевірки, в обґрунтування наявності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 та на підтвердження факту порушення позивачем формування валових витрат, відповідач посилається на видаткові накладні та квитанції прибуткових касових ордерів, які були надані до перевірки.
Проте, серед інформаційних додатків актів планової та позапланової перевірок позивача відсутні такі інформаційні додатки, як завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, а також будь-які інші матеріали, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Не надано таких документів відповідачем і до матеріалів справи.
Крім того, стверджуючи про формування позивачем витрат по господарських операціях з ФОП ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , відповідач не наводить жодного обгрунтування своїх висновків про те, що ці витрати були дійсно включені позивачем до декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік.
Між тим, з описової частини акту перевірки вбачається, що зміст встановленого в ході перевірки позивача порушення податкового законодавства зводиться лише до табличного відображення даних фіскального органу, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов висновків про включення до складу витрат у декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік витрат на придбання пиломатеріалів та дошки обрізної.
Щодо посилання в акті перевірки та додатках до нього на конкретні первинні та податкові документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання, то наявність таких документів не свідчить про включення їх до складу витрат у декларації.
Таким чином, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті перевірки зроблено без дослідження належних документів. Виявлені перевіркою порушення в акті перевірки не описані належним чином, не надано доказів, які свідчать про виявлені порушення.
На такі обставини, як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 по справі №804/1963/17.
Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини дають підстави для висновку, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про завищення позивачем витрат. Акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20.03.2020 по справі №826/11054/15, з огляду на вищезазначені положення, саме на податковий орган як суб'єкт владних повноважень покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.
Також, як зазначено в даному рішенні, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень та висновків щодо дій суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.
Щодо висновків акту перевірки про порушення п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI із змінами та доповненнями та підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, за результатами перевірки донараховано єдиний внесок та військовий збір, то суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до пп. 1.2 п. 161 Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.
Тобто, по своїй правовій природі база нарахування єдиного внеску та військового збору для фізичної особи-підприємця визначається із суми доходу такого підприємця.
Підставою для прийняття вимоги та рішення в частині донарахування єдиного внеску та військового збору слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік в і на основі яких було встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб.
Враховуючи вищенаведені спростування правомірності збільшення перевіряючими суми оподатковуваного доходу позивача за 2017 рік згідно акту перевірки, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску та військового збору на вказану суму доходу.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного ст.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 №3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 ) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
З огляду на те, що висновки акту перевірки не знайшли свого повного підтвердження в ході розгляду справи та відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимог та рішення, отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004083304 від 27.12.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23 від 23.12.2019, рішення №0001593304 від 23.12.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкового повідомлення-рішення №0004093304 від 27.12.2019 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3622-17 від 04.03.2020 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4655,02 грн., що документально підтверджується банківською квитанцією №0.0.1720222248.1 від 28.05.2020.
З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 4 655,02 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0004083304 від 27.12.2019.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0004093304 від 27.12.2019.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23 від 23.12.2019.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3622-17 від 04.03.2020.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0001593304 від 23.12.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,33023, код ЄДРПОУ 43142449) судовий збір у розмірі 4655,02 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 16 грудня 2020 року.
Суддя В.В. Щербаков