79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.12.2020 справа № 914/2474/20
За позовом: Фізичної особи-підприємця Гавришко Андрія Петровича, смт. Підволочиськ Тернопільської області,
до відповідача: Товариства за з обмеженою відповідальністю «Терлан», м.Львів,
про стягнення 1'122'316,56 грн. заборгованості.
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Гавришко Андрія Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терлан» про стягнення 1'122'316,56 грн. заборгованості за договором поставки № 24/09/2-мс від 24.09.2019. У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовна сума понесених витрат на правничу допомогу адвоката складає 10'000,00 грн., докази про що будуть подані у порядку ст.129 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.09.2020 справу № 914/2474/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.10.2020, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 29.10.2020 суд задоволив клопотання позивача та відклав підготовче засідання на 19.11.2020.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 закрито підготовче провадження і призначено справу № 914/1954/20 до судового розгляду по суті на 10.12.2020. Явка сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Представник позивача у судове засідання 10.12.2020 не з'явився, проте 10.12.2020 на електронну адресу суду подав заяву про розгляд справи без участі позивача (вх.№35453/20). У вказаній заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.
Відповідач участь повноважного представника у підготовчі та у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, проти позову не заперечив. Ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 01.10.2020, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413461475), а ухвалу від 29.10.2020 - 10.11.2020 (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413527905). Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
24 вересня 2019 року Фізичною особою-підприємцем Гавришко А.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терлан» укладено договір поставки №24/09/2-мс, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передавати у власність) покупцю на умовах цього договору макуху соєву (надалі -товар), а покупець зобов'язується оплатити обумовлену цим договором грошову суму, а також прийняти товар в порядку та на умовах, визначених договором.
Ціна товару та його кількість за дійсним договором зазначається у рахунку товар (видаткових накладних), що виставляється постачальником або у специфікації до цього договору (п.2.1 договору).
Відповідно до п.2.2-2.4 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються у національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом 100% оплати товару (партії товару) на банківський рахунок постачальника протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару. Під партією товару слід розуміти кількість товару зазначеного в одній видатковій накладні. Сторони погодили, що сума договору розраховується шляхом складання суми вартості товару, що вказаний у рахунках (видаткових накладних) на цей товар. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно п.4.1 та 4.3 договору поставка товару здійснюється у строки, погодженні сторонами. Датою поставки товару є дата, що зазначається у видатковій накладній на товар.
Здача-прийом товару здійснюється представником постачальника та покупцем, або його уповноваженим представником (матеріально-відповідальною особою). Повноваження представника (матеріально-відповідальною особою) покупця повинні бути підтверджені належним чином оформленою довіреністю на прийом товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі переходять до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін документа (видаткової накладної), що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця (п. 5.1. та 5.2 договору поставки).
У пункті 3.2, 3.3 договору сторонами погоджено, що у разі виявлення невідповідності поставленого товару вимогам, встановленим цим договором, покупець зобов'язаний у триденний термін викликати представника постачальника для складання відповідного акту. Постачальник зобов'язаний направити свого представника упродовж 2 (двох) робочих днів з моменту отримання повідомлення покупця. У разі неприбуття представника у цей строк, покупець має право продовжити приймання товару та скласти
відповідний акт із залученням представника будь-якої третьої сторони. В разі виявлення невідповідності за якістю товару, сторони в присутності представників покупця та постачальника проводять контрольний відбір взірця товару і перевіряють якість товару в незалежній лабораторії, погодженій сторонами.
Відповідно до п.6.2 договору поставки передбачено, що покупець за несвоєчасну оплату поставленого постачальником товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від вартості поставленого товару за кожний день прострочення.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.9.1 та п.9.2 договору).
На виконання умов укладеного договору ФОП Гавришко А.П. поставив відповідачу обумовлений договором товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: №ГП-0000082 від 26.09.2019 на суму 1'800'000,00 грн. та № ГП-0000085 від 01.10.2019 на суму 835'740,00 грн. Вказані накладні підписані представником постачальника і представником покупця за довіреністю № 12 від 2.09.2019 та №13 від 01.10.2019 без зауважень.
Позивач зазначив також, що поставки товару підтверджуються відповідними товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.
Як стверджує позивач, ТзОВ «Терлан» вартість отриманого товару за видатковою накладною №ГП-0000082 від 26.09.2019 та рахунком-фактурою №ГП-0000070 від 26.09.2019 оплатило частково та з порушенням строків: 08.10.2019 оплатило 500'000,00 грн., 16.10.2020 - 688'000,00 грн., 30.10.2019 - 200'000,00 грн., 31.10.2019 - 100'000,00 грн., 05.11.2019 - 200'000,00 грн. (копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи). Залишок неоплаченого товару за видатковою накладною №ГП-0000082 від 26.09.2019 становить 112'000,00 грн., а за накладною № ГП-0000085 від 01.10.2019 рахунком-фактурою №ГП-0000073 від 01.10.2019 товар неоплачений взагалі.
На виконання своїх зобов'язань за договором відповідач оплати в повному обсязі не здійснив, відтак, на думку позивача, станом на момент його звернення з позовною заявою заборгованість становила 947'740,00 грн.
15.06.2020 відповідачу скеровувались претензія із проханням оплати заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 135'962,91 грн. пені, 18'594,59 грн. 3% річних та 20'019,06 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.
Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні, вимоги позивача не спростовані.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки № 24/09/2-мс від 24.09.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар на загальну суму 947'740,00 грн., тому цю суму слід стягнути з відповідача.
Щодо стягнення 135'962,91 грн. пені, 18'594,59 грн. 3% річних та 20'019,06 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
У пункті 2.2 та 5.2 договору сторонами передбачено обов'язок покупця здійснити оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів з моменту його отримання. Моментом отримання товару вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної, що підтверджує фактичне передання товару.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 256 ЦК України). Отже, 11.10.2019 є датою порушення відповідачем зобов'язання за видатковою накладною №ГП-0000082 від 26.09.2019, а 16.10.2019 - за видатковою накладною №ГП-0000085 від 01.10.2019.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Окрім того, у п.6.2 договору сторонами погоджено, що покупець за несвоєчасну оплату поставленого постачальником товару, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від вартості поставленого товару за кожний день прострочення.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача за неоплату товару по видатковій накладній №ГП-0000082 від 26.09.2019 підлягає заявлена позивачем пеня у розмірі 27'246,71 грн., а по №ГП-0000085 від 01.10.2019 - 108'043,37 грн., а не 108'716,20 грн. Всього слід стягнути 135'290,08 грн., а не заявлені позивачем 135'962,91 грн. пені.
Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних з урахуванням визначеної позивачем суми заборгованості та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 18'473,43 грн. 3% річних, а не заявлені позивачем 18'594,59 грн.
Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 16'629,21 грн. інфляційних втрат, а не заявлені 20'019,06 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 947'740,00 грн. основного боргу, 135'290,08 грн. пені, 18'473,43 грн. 3% річних та 16'629,21 грн. втрат від інфляції. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань і доказів у спростування наведених обставин суду не надано.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 2449 від 17.09.2020 на суму 16'834,75 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 16'771,99 грн. судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терлан» (79067, м.Львів, вул. Богданівська, буд. 15А, код за ЄДРПОУ 38117080) на користь Фізичної особи-підприємця Гавришко Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) 947'740,00 грн. основного боргу, 135'290,08 грн. пені, 18'473,43 грн. 3% річних та 16'629,21 грн. втрат від інфляції, 16'771,99 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.12.2020.
Суддя Б.І. Яворський