Рішення від 09.12.2020 по справі 910/9725/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2020Справа № 910/9725/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп", Компанії "Ньюформакс Інк" (Newformax Ink), Компанії "Корнета Інвестмент Лтд." (Kornetta Investment Ltd.), Компанії "Дольче Груп С.А." (Dolche Group S.A.)

до Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Компанія "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед"

про визнання недійсним договорів та рішень.

Представники учасників справи:

від позивача 1: Кеба А.В., довіреність б/н від 20.08.2018;

від позивача 2: Кеба А.В., ордер серія КВ № 445226;

від позивача 3: Кеба А.В., ордер серія КВ № 445225;

від позивача 4: Кеба А.В., ордер серія КВ № 445275;

від відповідача 1: Ковальчук В.В., ордер серія КВ № 290471;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: Слесарчук В.М., ордер серія АМ № 1003018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп», Компанія «Ньюформакс Інк» (Newformax Ink), Компанія «Корнета Інвестмент Лтд.» (Kornetta Investment Ltd.), Компанія «Дольче Груп С.А.» (Dolche Group S.A.) звернулись до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Компанії «Ларлін Бізнес Лтд» (Larlin Dusiness Ltd) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» про:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Геліос» від 12.03.2018, укладеного між ТОВ «Фріз Оіл Груп» та Компанією «Ларлін Бізнес Лтд» (Larlin Dusiness Ltd);

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Геліос» від 12.03.2018, укладеного між Компанією «Дольче Груп С.А.» (Dolche Group S.A.)та Компанією «Ларлін Бізнес Лтд» (Larlin Dusiness Ltd);

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Геліос» від 12.03.2018, укладеного між Компанією «Корнета Інвестмент Лтд.» (Kornetta Investment Ltd.) та Компанією «Ларлін Бізнес Лтд» (Larlin Dusiness Ltd);

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Геліос» від 12.03.2018, укладеного між Компанії «Ньюформакс Інк» (Newformax Ink) та Компанією «Ларлін Бізнес Лтд» (Larlin Dusiness Ltd);

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Геліос» оформлених протоколом від 13.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» від 12.03.2018 є недійсними, оскільки такі договори укладені поза межами волевиявлення продавців. За твердженнями позивачів, підписи на спірних договорах від імені продавців виконані не представниками позивачів, а іншими особами.

В свою чергу, позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Геліос» оформлених протоколом від 13.03.2018, обґрунтовані тим, що позивачі не приймали рішень про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» та не підписували спірний протокол загальних зборів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2020, провадження у справі зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

12.08.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

13.08.2019 Господарським судом міста Києва направлено прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів.

21.08.2019 представником відповідача-2 подано заяву про визнання позову.

11.11.2019 представником відповідача-1 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.01.2019 представником позивачів подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

16.01.2019 представником позивачів подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 провадження у справі поновлено.

20.01.2020 представником відповідача подано клопотання про залучення третьої особи.

У судове засідання 20.01.2020 представник позивачів з'явився, представник відповідача 2 не з'явився, представник відповідача-1 з'явився та подав відзив на позовну заяву.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 10.02.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

24.01.2020 представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву.

31.01.2020 представником позивачів подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, клопотання про призначення експертизи, відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

07.02.2020 представником відповідача 1 подано лист-підтвердження.

У судове засідання 10.02.2020 представники позивачів та відповідача-1 з'явились, представник відповідача-2 не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкладено підготовче засідання на 02.03.2020 та витребувано з Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації оригінали матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос".

26.02.2020 на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2020 від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли оригінали матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос".

27.02.2020 представником відповідача-1 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.02.2020 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 02.03.2020 представники позивачів та відповідача-1 з'явились, представник відповідача-1 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, представник відповідача-2 не з'явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 13.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

10.03.2020 представником позивачів подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.03.2020 представником відповідача-1 подано заперечення на відповідь на відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 13.03.2020 з'явились керівник позивач-1, представники позивача-1 та відповідача-1, представники позивачів 2-4 та відповідача-2 не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2020, призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

12.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи з листом від Заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, з клопотанням судових експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 поновлено провадження у справі № 910/9725/19, розгляд клопотання призначено на 30.06.2020.

25.06.2020 представником позивача-1 подано клопотання про долучення документів в підтвердження оплати вартості судової експертизи.

У судове засідання 30.06.2020 представники позивачів та відповідача-1 з'явились та надали усні пояснення, представник відповідача-2 не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 клопотання судового експерта задоволено частково, постановлено клопотання судового експерта вважати виконаним, в іншій частині клопотання відхилено, зупинено провадження у справі № 910/9725/19 до одержання результатів експертизи, та постановлено матеріали справи надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

13.08.2020 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/9722/19 з висновком судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 провадження у справі поновлено, підготовче судове засідання призначено на 05.10.2020.

28.09.2020 представником позивача-1 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами спарви.

У судове засідання 05.10.2020 представники позивача та відповідача-1 з'явились, представник відповідача 2 не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 залучено до участі у справі Компанію "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед" в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, підготовче засідання відкладено на 02.11.2020.

09.10.2020 представником позивача-1 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22.10.2020 представником третьої особи подано письмові пояснення.

Судове засідання 02.11.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 підготовче засідання призначено на 23.11.20.

20.11.2020 представником позивачів подано клопотання про повернення оригіналів документів.

У судове засідання 23.11.2020 представник відповідача-2 не з'явився, інші учасники судового процесу з'явились.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та учасниками справи було заявлено про подання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, в зв'язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 07.12.2020 представник відповідача-2 не з'явився, інші учасники судового процесу з'явились.

У судовому засіданні 07.12.2020 представником відповідача-1 подано заяву про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи № 910/9725/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у задоволенні заяви Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи №910/9725/19 відмовлено.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 09.12.2020 представники учасників справи з'явились, представник відповідача 2 не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань станом на 20.03.2018 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» (далі - відповідач-2) були:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» (далі - позивач-1) (розмір внеску до статутного капіталу 150 000,00 грн., що дорівнює 10%);

- Компанія «Ньоформакс Інк» (далі - позивач-2) (розмір внеску до статутного капіталу 600 000,00 грн., що дорівнює 40%);

- Компанія «Корнетта Інвестмент Лтд.» (далі - позивач-3) (розмір внеску до статутного капіталу 600 000,00 грн., що дорівнює 40%);

- Компанія «Дольче Груп С.А.» (далі - позивач-4) (розмір внеску до статутного капіталу 150 000,00 грн., що дорівнює 10%);

Як вказують позивачі, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, стало відомо про внесення 21.03.2018 запису про зміну складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», а саме визначення єдиним учасником товариства Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") (далі - відповідач-1) та зміна керівника.

За наслідками ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» позивачам стало відомо про вчинення означеної реєстраційної дії на підставі наступних правочинів.

12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп" (продавець) та Компанією «ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД.» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» (далі - Договір-1), за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» у розмірі 10%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов'язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору-1 покупець зобов'язується сплатити продавцю 20 000,00 грн.

За умовами п. 5.1 Договору-1 право власності на статутний капітал переходить до покупця в день підписання сторонами цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем і продавцем та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 Договору-1).

У преамбулі Договору-1 зазначено, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп" останній підписано директором ОСОБА_1 , а з боку Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") Леваном Абашидзе на підставі довіреності від 03.01.2018.

12.03.2018 між Компанією «Корнетта Інвестмент Лтд.» (продавець) та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» (далі - Договір-2), за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» у розмірі 40%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов'язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язується сплатити продавцю 48 000,00 грн.

За умовами п. 5.1 Договору-2 право власності на статутний капітал переходить до покупця в день підписання сторонами цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем і продавцем та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 Договору-2).

У преамбулі Договору-2 зазначено, що з боку Компанії «Корнетта Інвестмент Лтд.» останній підписано директором Аббасова Тогрула на підставі довіреності від 04.09.2017, а з боку Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") Леваном Абашидзе на підставі довіреності від 03.01.2018.

12.03.2018 між Компанією «Дольче Груп С.А.» (продавець) та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» (далі - Договір-3), за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю Геліос» у розмірі 10%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов'язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору-3 покупець зобов'язується сплатити продавцю 20 000,00 грн.

За умовами п. 5.1 Договору-3 право власності на статутний капітал переходить до покупця в день підписання сторонами цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем і продавцем та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 Договору-3).

У преамбулі Договору-3 вказано, що з боку Компанії «Дольче Груп С.А.» останній підписано Салмановим Акбара, на підставі довіреності від 29.06.2017, а з боку Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") Леваном Абашидзе на підставі довіреності від 03.01.2018.

Також, 12.03.2018 між Компанією «Ньюформакс Інк.» (продавець) та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» (далі - Договір-4), за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» у розмірі 40%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов'язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору-4 покупець зобов'язується сплатити продавцю 48 000,00 грн.

За умовами п. 5.1 Договору-4 право власності на статутний капітал переходить до покупця в день підписання сторонами цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем і продавцем та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 Договору-4).

У преамбулі Договору-4 зазначено, що з боку Компанії «Ньюформакс Інк.» останній підписано Алієвим Русланом на підставі довіреності 18.02.2018, а з боку Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") Леваном Абашидзе на підставі довіреності від 03.01.2018.

В матеріалах справи наявний Протокол Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» від 12.03.2018, відповідно до якого загальними зборами прийнято рішення про: вихід товариства зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» шляхом укладення договорів купівлі-продажу часток у статному капіталі; надання повноважень директору товариства ОСОБА_1 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» з правом голосу, підписання протоколу, договорів купівлі-продажу та інших документів, необхідних для оформлення виходу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос».

Також в матеріалах справи наявний протокол від 13.03.2018 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», зі змісту якого вбачається, що на загальних зборах були присутні всі учасники товариства, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» (розмір частки, що дорівнює 10%), в особі директора ОСОБА_1 ); Компанія «Дольче Груп С.А.» (розмір частки, що дорівнює 10%), в особі ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності від 29.06.2017; Компанія "КОРНЕТТА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД." (розмір частки, що дорівнює 40%), в особі представника Аббасова Торгула, що діяв на підставі довіреності від 04.09.2017; Компанія «Ньюформакс Інк.» (розмір частки, що дорівнює 40%), в особі представника Алієва Руслана, що діяв на підставі довіреності 18.02.2018.

Відповідно до протоколу від 13.03.2018 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» вищим органом управління було прийнято наступні рішення:

- про перехід на діяльність на підставі модельного статуту, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 16.11.2014 №1182;

- про зміну складу учасників товариства у зв'язку з укладанням договорів купівлі-продажу, а саме затверджено передачу часток Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» (розмір частки, що дорівнює 10%), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дольче Груп С.А.» (розмір частки, що дорівнює 10%), Компанії «Корнетта Інвестмент Лімітед» (розмір частки, що дорівнює 40%); Компанії «Ньюформакс Інк.» (розмір частки, що дорівнює 40%) на користь Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.");

- розподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» шляхом визначення частки Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") у розмірі 100% статутного капіталу;

- звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства з 13.03.2018 за згодою сторін;

- призначення на посаду виконуючого обов'язки директора товариства ОСОБА_5 з 14.03.2018;

- надання повноважень виконуючому обов'язки директора товариства Рязанову Сергію Валерійовичу на вчинення дій щодо державної реєстрації змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, до установчих документів з правом передоручення повноважень третім особам.

Справжність підписів представників позивачів засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

Як зазначають позивачі, Договори 1, 2, 3, 4 від 12.03.2018 є недійсними, оскільки укладені поза межами волевиявлення продавців, підписи на спірних договорах від імені продавців виконані не представниками позивачів, а іншими особами. Окрім того, позивачі вказують на наявність правових підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» від 13.03.2018, оскільки, як зазначено в позовній заяві, відповідні загальні збори не скликались, позивачі не приймали рішень про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» та не підписували спірний протокол загальних зборів.

Відповідач-1 заперечуючи проти позову, зазначає про доказову необґрунтованість тверджень позивачів стосовно того, що оспорювані договори не було підписано від імені продавців особами, які вказані у правочинах. Відповідач-1 зазначає про відсутність підстав для прийняття в якості належних доказів висновки експертів, які було надано позивачами, оскільки останні складено особою, яка не мала чинного свідоцтва судового експерта. Крім того, у відзиві відповідачем 1 зазначено, що обставини, які встановлені у судовому рішенні Дніпровського окружного адміністративного суду по справі №804/2862/18, не мають преюдиційного значення та останні було ухвалено взагалі без участі Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.").

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1-2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

В свою чергу, щодо предмету доказування у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, суд звертає увагу на таке.

Згідно п.2.12 Постанови №4 від 26.02.2016 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

У п. 2.13 Постанови №4 від 26.02.2016 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» вказано, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 29.05.2018 по справі 920/432/17 та від 12.06.2018 по справі №910/10134/17.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку також є порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 по справі №915/508/18.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачами при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Одночасно, за вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства доказуванню підлягають обставини порушення вимог закону або установчих документів товариства з під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також факт порушення прав та законних інтересів позивачів, як учасників господарського товариства.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Судом вище вказувалось, що в обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, про те, що Договори 1, 2, 3, 4 є недійсними, оскільки такі правочини укладені поза межами волевиявлення продавців, підписи на спірних договорах від імені продавців виконані не представниками позивачів, а іншими особами. Окрім того, позивачі вказують на наявність правових підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» від 13.03.2018, оскільки відповідні загальні збори не скликались, позивачі не приймали рішень про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» та не підписували спірний протокол загальних зборів.

Частинами 1, 2 ст.53 Закону України «Про господарські товариства" (в редакції, що була чинною станом на 12.03.2018) унормовано, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2020 по справі № 387/554/18 зазначив, що правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено вище, 12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп" та Компанією «ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД.» було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» у розмірі 10%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов'язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

12.03.2018 між Компанією «Корнетта Інвестмент Лтд.» та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» у розмірі 40%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов'язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

12.03.2018 між Компанією «Дольче Груп С.А.» та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю Геліос» у розмірі 10%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов'язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

12.03.2018 між Компанією «Ньюформакс Інк.» та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» у розмірі 40%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов'язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

Таким чином, для об'єктивного та правильного вирішення спору необхідно встановити обставини щодо підписання чи не підписання, зокрема позивачем-1 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Геліос» від 12.03.2018 та відповідно Протоколів загальних зборів ТОВ «Геліос» від 12.03.2018 та від 13.03.2018, і для вирішень таких питань, потрібні спеціальні знання, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 призначено у даній справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київському науково-дослідному інституту судових експертиз

На розгляд та вирішення експерту поставлено наступні питання:

1) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" від 12.03.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп" та Компанією "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd), навпроти напису "К.К. Білошицький" ОСОБА_1 чи іншою особою?

2) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Протоколі Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" від 13.03.2018, навпроти напису " ОСОБА_1 " ОСОБА_1 чи іншою особою?

3) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Протоколі № 4-18 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» від 12.03.2018, навпроти напису " ОСОБА_1 " ОСОБА_1 чи іншою особою?

31.07.2020 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/9725/19 з висновком судових експертів.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З висновку судового експерта за результатами проведення судової експертизи № 11575/11576/20-32 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у Договорі-1 та у Протоколі 4-18 Загальних зборів учасників ТОВ «Фріз Оіл Груп» від 12.03.2018 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

В свою чергу, питання ухвали щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 у Протоколі Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" від 13.03.2018, навпроти напису " ОСОБА_1 " ОСОБА_1 чи іншою особою не вирішувалось, у зв'язку з відсутністю оригіналу такого документу.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

Таким чином висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, за наведених у сукупності обставин та наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у Договорі-1 та у Протоколі 4-18 Загальних зборів учасників ТОВ «Фріз Оіл Груп» від 12.03.2018 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача 1 на вчинення означених значимих дій, та відповідно свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, позивачі надали, зокрема, висновок почеркознавчої експертизи № 2700 від 03.12.2018 яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 , зображення якого містить від англійським текстом Генерального доручення від 29.06.2018 виданого на ім'я ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_7 .

Також позивачами надано висновок почеркознавчої експертизи № 2701 від 03.12.2018 яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 , зображення якого містить від англійським текстом Генерального доручення від 04.09.2018, виконаний не ОСОБА_9 .

Судом враховано, що за приписами ч.ч.1, 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності визначено Законом України "Про судову експертизу".

Згідно ст. 1 вказаного Закону України судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст.7 Закону України "Про судову експертизу").

Частинами 1-3 ст.10 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України (ч.1 ст.9 Закону України "Про судову експертизу").

Як вказувалось вище, надані позивачами до матеріалів справи висновки від 12.11.2018, складені ОСОБА_10 . При цьому, у висновку зазначено, що остання має свідоцтво судового експерта та її кваліфікацію підтверджено Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України 06.10.2008, та Експертно-кваліфікаційною комісією КНДІСЕ Міністерства юстиції України 30.03.2011).

Проте, за даними Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво №475 експерта ОСОБА_10 було визнано недійсним відповідно до наказу 558 від 29.03.2010, а свідоцтво №44-11 від 08.08.2011 втратило чинність 06.06.2012.

Тобто, станом на дату складання висновку (12.11.2018) ОСОБА_10 не була суб'єктом судово-експертної діяльності у розумінні ст.7 Закону України "Про судову експертизу", а отже, висновки від 12.11.2018 Київської незалежної судово-експертної установи, який складено ОСОБА_10 , не приймається судом як належний та допустимий доказ у справі.

Водночас, судом встановлено, що 08.02.2018 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/5800/17 у межах кримінального провадження № 120171000000001282 від 08.12.2017 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп" накладено арешт, у тому числі, на корпоративні права відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос».

Правовим наслідком накладення вказаного арешту фактично є обмеження права позивачів на відчуження часток у статутному капіталі відповідача-2.

Доказів постановлення ухвал про скасування арешту майна, накладеного ухвалою від 08.02.2018 Голосіївського районного суду міста Києва по справі №752/5800/17, до матеріалів справи сторонами не надано.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов'язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008).

Таким чином, оскільки доказів скасування станом на 12.03.2018 - 13.03.2018 у передбаченому законодавством порядку ухвали від 08.02.2018 Голосіївського районного суду міста Києва по справі №752/5800/17 матеріали справи не містять, підстави ставити під сумнів зміст та обґрунтованість вказаного судового рішення у господарського суду відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №804/2862/18 за позовом Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД." до державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Третяк Тетяни Василівни про визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення 21.03.2018 державної реєстрації змін відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно, в тому числі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 по справі №804/2862/18 адміністративний позов Компанії «КОРНЕТТА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД.» до державного реєстратора Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни про визнання дій протиправними задоволено повністю; визнано дії державного реєстратора Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни щодо здійснення 21.03.2018 року державної реєстрації змін відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно в тому числі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», протиправними.

У наведеному вище рішенні вказано, що судом враховано твердження позивача та встановлено, що з боку Компанії «КОРНЕТТА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД.», її посадових та довірених осіб не вчинялися жодні дії, пов'язані із зміною складу учасників (виходом Компанії із складу учасників) у товариствах, а також із зміною директорів у товариствах. Не скликалися та не проводилися загальні збори учасників товариств з питань зміни складу учасників та керівників, та не оформлювалися належні документи (протоколи) з таких питань.

В свою чергу, відповідачами, в порушення вимог статті 74, частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду даного спору не надано будь-яких доказів на спростування обставин викладених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 у справі № 804/2862/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 910/12279/18

Оцінюючи твердження позивачів про відсутність у позивачів волі та наміру на відчуження корпоративних прав (часток у статутному капіталі) у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Геліос» на користь Компанії «ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД.» («LARLIN BUSINESS LTD.»), суд враховує, що приписами ст. 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, за змістом ч. 2 якої, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В свою чергу, жодних доказів в спростування тверджень позивачів, до матеріалів справи не представлено.

В контексті означених висновків, суд вважає за доцільне спростостувати твердження третьої особи стосовно невірно обраного позивачами способами захисту своїх прав, а саме його неефективності. Зокрема, суд наголошує на такому.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За висновками суду, у даному випадку визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства приводить до усунення невизначеності у правах позивачів, на захист яких подано позов. Отже, відчуження відповідачем 1 корпоративних прав на користь третьої особи не нівелює можливості позивачів на реалізацію захисту своїх прав шляхом пред'явлення позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток, а також рішення загальних зборів учасників товариства, зокрема, про перерозподіл часток у статутному капіталі товариства.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позову в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» від 12.03.2018, які укладені між позивачами та Компанією «Ларлін Бізнес Лтд.».

Разом з тим, відповідно до приписів частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина 3 статті 167 Господарського кодексу України).

За приписом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Позивачі обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» оформленого протоколом від 13.03.2018, зокрема, зазначили, що вони є власниками 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» їх про проведення зазначених загальних зборів не повідомляли, вони на них присутні не були, а протокол загальних зборів є підробленим.

Відповідачами, в порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодних доказів на спростування даних доводів позивачів.

Частиною 1 ст.60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції згідно Закону України "Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю", та чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

При цьому, згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" статути товариств з обмеженою відповідальністю до приведення їх у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ч.5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно п.13.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом управління товариством є загальні збори учасників.

У п.п.13.3.1, 13.3.2 статуту відповідача 2 вказано, що учасники повідомляються про проведення загальних зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання загальних зборів учасників. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Загальні збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів (п. 13.5.1 Статуту).

Станом на 12.03.2018 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» були:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» (далі - позивач 1) (розмір внеску до статутного капіталу 150 000,00 грн., що дорівнює 10%);

- Компанія «Ньоформакс Інк» (далі - позивач 2) (розмір внеску до статутного капіталу 600 000,00 грн., що дорівнює 40%);

- Компанія «Корнетта Інвестмент Лтд.» (далі - позивач 3) (розмір внеску до статутного капіталу 600 000,00 грн., що дорівнює 40%);

- Компанія «Дольче Груп С.А.» (далі - позивач 4) (розмір внеску до статутного капіталу 150 000,00 грн., що дорівнює 10%);

- звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства з 13.03.2018 за згодою сторін;

- призначення на посаду виконуючого обов'язки директора товариства ОСОБА_5 з 14.03.2018;

Як зазначають позивачі, загальні збори 13.03.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» не скликались, учасники товариства про їх проведення не повідомлялись.

В матеріалах справи жодні докази скликання та повідомлення позивачів 1, 2, 3, 4 про загальні збори та їх порядок денний у відповідності до вимог статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» відсутні.

В матеріалах справи також наявний Протокол Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» від 12.03.2018, відповідно до якого загальними зборами прийнято рішення про: вихід товариства зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» шляхом укладення договорів купівлі-продажу часток у статному капіталі; надання повноважень директору товариства Білошицькому Кирилу Костянтиновичу на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» з правом голосу, підписання протоколу, договорів купівлі-продажу та інших документів, необхідних для оформлення виходу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос».

В свою чергу, Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 804/2862/18 встановлено, що з боку Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД", її посадових та довірених осіб не вчинялися жодні дії, пов'язані із зміною складу учасників (виходом компанії із складу учасників) у товариствах, а також із зміною директорів у товариствах, де компанія є учасником, у тому числі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос»

Тобто, з урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави вважати наявними у Білошицького Кирила Костянтиновича та Аббасова Торгула повноважень на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз Оіл Груп» та Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД" на загальних зборах 13.03.2018 відповідно, з правом голосу та на підписання протоколу.

В свою чергу, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму.

Вказану правову позицію неоднарозово висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.07.2020 по справі №916/400/16, від 04.08.2020 по справі №911/1437/17, від 11.08.2020 по справі №922/333/19.

Отже, виходячи з того, що сукупна частка Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗ ОІЛ ГРУП" (10%), Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД" (40) становить 50% статутного капіталу, суд дійшов висновку про відсутність на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» 13.03.2018 кворуму, що є беззаперечною та виключною підставою для визнання рішень таких зборів недійсними.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», які оформлені протоколом від 13.03.2018, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Однак суд вважає безпідставними твердження відповідача 1 про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності в один рік. При цьому, судом враховано, що згідно з ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно приписів ст.257 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 13.03.2018) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу) (ч.ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 13.03.2018).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача 1 на пункт 8 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, згідно якого спеціальна позовна давність в один рік також встановлюється до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оскільки частину другу статті 258 доповнено пунктом 8 згідно із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини другої статті 23 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом.

Означений нормативно-правовий акт було опубліковано 17.03.2018 в офіційному друкованому випаданні "Голос України" та набрав чинності 17.06.2018.

Тобто, з наведеного вбачається, що норма пункту 8 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України в редакції Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрала чинності 17.06.2018.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001 зазначено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто, надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, підстави для застосування у даному випадку до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», які оформлені протоколом від 13.03.2018, спеціального строку позовної давності на підставі пункту 8 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, який набрав чинності в означеній редакції 17.06.2018, відсутні.

За таких обставин, виходячи з того, що згідно приписів ст.257 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 13.03.2018) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства станом на момент виникнення спірних правовідносин спеціальної позовної давності встановлено не було, звернення позивачів до суду з відповідним позовом 22.07.2019 не є таким, що вчинено з порушенням строку позовної давності.

Отже, заява Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос», які оформлені протоколом від 13.03.2018, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги позивачів про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» які оформлені протоколом від 13.03.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про те, що права позивачів не були порушені та не підлягають відновленню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судових витрат на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" від 12.03.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРІЗ OIJI ГРУП" та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД.".

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" від 12.03.2018, який укладений між Компанією "Дольче Груп С.А." та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД.".

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" від 12.03.2018, який укладений між Компанією "КОРНЕТТА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД." та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД.".

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" від 12.03.2018, який укладений між Компанією "Ньюформакс Інк" та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД.".

6. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос", які оформлені протоколом від 13.03.2018.

7. Стягнути з Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") (Suite 1, Second Floor, Sound & Vision House, Francis Rachel Str, місто Вікторія, Махе, Сейшельські острови, реєстраційний номер 201008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗ ОІЛ ГРУП" (01042, місто Київ, вул. Патріса Лумумби, будинок 21, кімн.421; ідентифікаційний код: 40573691) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 9 806 (дев'ять тисяч вісімсот шість) грн. 40 коп.

8. Стягнути з Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") (Suite 1, Second Floor, Sound & Vision House, Francis Rachel Str, місто Вікторія, Махе, Сейшельські острови, реєстраційний номер 201008) на користь Компанії "Ньюформакс Інк" (Newformax Ink), (Маршаллові Острові, Маджуро, острів Аджелтейк, Аджелтейк роуд, індекс Траст компані комплекс, реєстраційний номер: 82326) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

9. Стягнути з Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") (Suite 1, Second Floor, Sound & Vision House, Francis Rachel Str, місто Вікторія, Махе, Сейшельські острови, реєстраційний номер 201008) на користь Компанії "КОРНЕТТА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД." ("KORNETTA INVESTMENT LTD.") (9 Беррек Роуд, місто Беліз, Беліз, реєстраційний номер 166,063) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

10. Стягнути з Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") (Suite 1, Second Floor, Sound & Vision House, Francis Rachel Str, місто Вікторія, Махе, Сейшельські острови, реєстраційний номер 201008) на користь Компанії "Дольче Груп С.А." (Dolche Group S.A.) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 39, прим. 2, каб. 22; ідентифікаційний код: 20604846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗ ОІЛ ГРУП" (01042, місто Київ, вул. Патріса Лумумби, будинок 21, кімн.421; ідентифікаційний код: 40573691) витрати по сплаті судового збору в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 25 коп.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 39, прим. 2, каб. 22; ідентифікаційний код: 20604846) на користь Компанії "Ньюформакс Інк" (Newformax Ink), (Маршаллові Острові, Маджуро, острів Аджелтейк, Аджелтейк роуд, індекс Траст компані комплекс, реєстраційний номер: 82326) витрати по сплаті судового збору в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 25 коп.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 39, прим. 2, каб. 22; ідентифікаційний код: 20604846) на користь Компанії "КОРНЕТТА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД." ("KORNETTA INVESTMENT LTD.") (9 Беррек Роуд, місто Беліз, Беліз, реєстраційний номер 166,063) витрати по сплаті судового збору в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 25 коп.

14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 39, прим. 2, каб. 22; ідентифікаційний код: 20604846) на користь Компанії "Дольче Груп С.А." (Dolche Group S.A.) витрати по сплаті судового збору в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 25 коп.

15. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пвне рішення складено: 16.12.2020

Суддя О.А. Грєхова

Попередній документ

93558081

Наступний документ

93558083

Інформація про рішення:

№ рішення:	93558082
№ справи:	910/9725/19
Дата рішення:	09.12.2020
Дата публікації:	17.12.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (30.08.2021)
Дата надходження:	30.08.2021
Предмет позову:	визнання недійсними договорів та рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

20.01.2020 10:00	Господарський суд міста Києва
10.02.2020 09:50	Господарський суд міста Києва
02.03.2020 12:30	Господарський суд міста Києва
13.03.2020 12:30	Господарський суд міста Києва
30.06.2020 09:50	Господарський суд міста Києва
05.10.2020 10:00	Господарський суд міста Києва
02.11.2020 10:40	Господарський суд міста Києва
23.11.2020 12:20	Господарський суд міста Києва
07.12.2020 11:30	Господарський суд міста Києва
09.12.2020 14:50	Господарський суд міста Києва
13.04.2021 11:45	Північний апеляційний господарський суд
25.05.2021 11:45	Північний апеляційний господарський суд
15.06.2021 13:00	Північний апеляційний господарський суд
10.08.2021 11:30	Північний апеляційний господарський суд
31.08.2021 13:00	Північний апеляційний господарський суд