печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29565/20-к
10 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
В провадженні Печерського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
У відповідності до вимог ст.331 КПК України судом в судовому засіданні на обговорення поставлено питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Прокурор в судовому засіданні у судовому засіданні просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки на даний час встановлений на досудовому розслідуванні ризик, щодо можливості ухилитися від суду, не відпав та продовжує існувати.
Від захисника - адвоката ОСОБА_6 до суду надійшли клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та про розгляду вказаного клопотання у його відсутність.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, а також додатково зазначив, що ризик, вказаний прокурором ним не підтверджено та враховуючи особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання своїх захисників.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у п.1 ст. 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).
Незважаючи на тяжкість санкцій статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Разом з тим, стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотаннях.
Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік, стан здоров'я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, а також те, що в судовому засіданні допитано потерпілого та свідка, суд вважає недоцільним збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зобов'язавши останнього прибувати за кожною вимогою до суду, з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 331 КПК України, суд
Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши останнього прибувати за кожною вимогою до суду, звільнивши його з під варти в залі суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 передбачені ч.5 ст.194 КПК України обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу суду.
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
4) носити електронний засіб контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду обвинуваченим та його захисником у встановленому законом порядку.
Суддя ОСОБА_1