печерський районний суд міста києва
Справа № 757/508/20-ц
04 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Волкової С.Я. за участю секретаря судових засідань Топал А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенович, про скасування рішення державного реєстратора,
установив:
10.01.2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, просить визнати протиправними дії Акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо відступлення права іпотекодержателя Акціонерному товариству «Дельта Банк» та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 27150022 від 16.12.2015 р. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 06.03.2018 р. їй стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 27150022 від 16.12.2015 р.
Ухвалою суду від 13.01.2020 р. відкрито провадження у справі.
Відповідачем Акціонерним товариством «УкрСиббанк» подано відзив на позовну заяву.
Суд, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини справи, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову
з наступних підстав.
Згідно частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 262, статті 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановлено, що 08.12.2011 р. між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (продавець) та Акціонерним товариством «Дельта Банк» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровими номерами 2949 та 2950.
Згідно підпункту (а) пункту 2.1 договору продавець погоджується продати (відступити) права вимог за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх, сплатити ціну купівлі.
Згідно підпункту (а) пункту 2.3 договору права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі права вимоги за кредитами у дату закриття.
Встановлено, що 19.12.2011 р. між продавцем та покупцем було укладено акт приймання-передачі, де було передано права вимоги за кредитами, зазначеними в додатку 1 до договору купівлі-продажу, деталізовані в додатку 1 до акту приймання-передачі, зокрема, продавець передав покупцю права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28.02.2008 р. та договором іпотеки № 78350 від 28.02.2008 р., які були укладені між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняться у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За правилами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначений статтею 516 ЦК України, зокрема, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Крім того, однією із різновидностей відступлення прав вимоги є факторинг.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування від відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно статті 24 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогами до відповідачів, просить визнати дії Акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо відступлення права іпотекодержателя Акціонерному товариству «Дельта Банк» протиправними, свої вимоги обґрунтовує Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», втім закон № 1304-VІІ від 03.06.2014 р. набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинності з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості (пункт 3), і закон було опубліковано в газеті Голос України, 2014, 06, 07.04.2014 р. № 109, тобто через 2,5 роки після відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, означені норми не передбачають, що договори, які були укладені до моменту набрання ним чинності, є недійсними та/або не підлягають виконанню.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (частина перша статті 1 Закону).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті « Закону).
Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру (пункт 9 частини першої статті 2 Закону).
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює строки проведення реєстраційних дій, стаття 22 Закону -вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав.
Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови в державній реєстрації прав є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Згідно частини п'ятої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонено.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Надана суду інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: АДРЕСА_1 , сформована 30.01.2020 р., свідчить про те, що державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. здійснено реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначений об'єкт, зазначено: підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки, серія та номер: 1341, виданий 28.02.2008 р., приватний нотаріус Кияшко А.В., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27150022 від 16.12.2015 р.
Позивач, звертаючись до суду із вимогами до відповідачів, просить також скасувати означені записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 р. у справі № 915/127/18 звертає увагу на те, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.
Суд, враховуючи викладене, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові 04.09.2018 р. у справі № 915/127/18, знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 203, 215, 512-519 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенович, про скасування рішення державного реєстратора - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду».
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ЄДРПОУ: 09807750).
Відповідач: Акціонерне товариство «Дельта Банк» (01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38, ЄДРПОУ: 34047020).
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенович (04201, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 6-Б, корпус 2, офіс 3).
Суддя Волкова С.Я.