26 листопада 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю захисника Свистули Д.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби - Глущенко Н.В. на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Вилучені грошові кошти, згідно протоколу про порушення митних правил №0100/10000/20 від 26.01.2020, а саме 1 400 (одна тисяча чотириста) Євро та 500 (п'ятсот) швейцарських франків, повернуто ОСОБА_1 .
Згідно постанови, 26.01.2020 року о 17 год. 15 хв. на митному посту «Аеропорт Київ «Жуляни» Київської митниці Держмитслужби для проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» в залі «Відліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) було зупинено громадянина ОСОБА_1 , який прямував до міста Меммінгем (Німеччина) літаком авіакомпанії «WIZZ» рейс W67305.
Під час усного опитування ОСОБА_1 останній повідомив, що має при собі 10 000 Євро. Після цього, він був запрошений до оглядової кімнати, де під час митного огляду належного йому рюкзака (ручної поклажі) було виявлено 11 400 Євро та 500 швейцарських франків.
Згідно протоколу про порушення митних правил №0100/10000/20 від 26.01.2020 року у ОСОБА_1 було тимчасово вилучено 1 400 (одну тисячу чотириста) Євро та 500 (п'ятсот) швейцарських франків, а решту грошових коштів, а саме 10 000 Євро пропущено через митний кордон України.
На момент проходження митного контролю ОСОБА_1 митної декларації не заповнював, з приводу декларування валютних цінностей до інспекторів митниці не звертався, самостійно обрав форму проходження митного контролю - проходження через "зелений коридор", чим засвідчив відсутність у нього товарів, що підлягають письмовому декларуванню, або підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 471 МК України.
На дану постанову представник Київської митниці Держмитслужби України Глущенко Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19.06.2020 року в частині повернення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 400 Євро та 500 швейцарських франків, що становить 50 750,91 гривень згідно курсу НБУ на день вчинення правопорушення та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції ст. 471 МК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що за наслідками розгляду даної справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, однак при накладенні на нього адміністративного стягнення суддя безпідставно не застосував конфіскацію тимчасово вилучених грошових коштів, безпосередніх предметів правопорушення, як адміністративне стягнення за порушення митних правил «зеленого коридору».Вважає, що дії ОСОБА_1 щодо переміщення грошових коштів через митний кордон України носили умисний характер, спрямований на проходження контролю саме в зоні спрощеного митного контролю.
Апелянт вказує, що згідно пункту 18 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5), фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 9999 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою виключно на ту суму, що перевищує на день вивезеиня/пересилання в еквіваленті 9999 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Також звертає увагу, що конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст. 471 МК України, тобто встановлена законом і її застосування є обов'язковою.
Представник Київської митниці Держмитслужби та Юркін Д.О. в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, а тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу без участі останніх, оскільки їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду справи.
Вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Свистули Д.А., яка заперечувала проти апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби та, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просила залишити її без зміни, перевіривши матеріали справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 та апеляційні доводи, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В. з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно положень ст.ст. 245, 280 КУпАП, ст. 489 МК України суддя (посадова особа) зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і в апеляційній скарзі не оспорюється.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями, які полягали у проходженні митного контролю через «зелений коридор», де передбачено наявність у громадян готівки в сумі, що не перевищує 10 000 Євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті, в порушення встановленого ст. 366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, не подав належним чином оформленої митної декларації під час проходження митного контролю і до моменту перетину ним «зеленої лінії» не звертався до працівників митниці для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз'яснення митних правил з приводу декларування.
Під час апеляційного розгляду справи захисник ОСОБА_1 - адвокат Свистула Д.А. пояснила, що ОСОБА_1 прямував до Німеччини з метою придбання там транспортного засобу у німецької компанії «Бустранг АГ», що підтверджується даними листа компанії «Бустранг АГ». При цьому зазначила, що всі наявні у ОСОБА_1 грошові кошти належать йому особисто, які він отримав від здійснення своєї підприємницької діяльності та власних заощаджень. Правопорушення вчинив ненавмисно, наміру приховати валюту у нього не було, декларацію не заповнював через незнання митного законодавства України.
Також захисник вказала, що сума вилучених у ОСОБА_1 грошових коштів для нього є дуже значною, оскільки на його утриманні перебувають дружина та двоє неповнолітніх дітей, а тому конфіскація цих коштів поставить його сім'ю у скрутне матеріальне становище.
За приписами статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд першої інстанції в повній мірі врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та дійшов обґрунтованого висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень без конфіскації вилучених у нього грошових коштів.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу без конфіскації вилучених у нього грошових коштів суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не ухилявся від сплати мита та інших зборів і внаслідок невнесення ним відомостей до митної декларації державі не завдано майнової шкоди та враховуючи, що застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою мірою, суд дійшов висновку, що конфіскація вилучених у ОСОБА_1 грошових коштів не може бути застосована в даному випадку, оскільки покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар».
Враховуючи, що ОСОБА_1 не мав наміру приховати грошові кошти або уникнути декларування, правопорушення вчинено з необережності, через неуважність та незнання митного законодавства України, предмет правопорушення не підлягає обкладенню митними платежами чи іншими податками та зборами, а порушення митних правил полягає лише в тому, що предмет не було письмово задекларовано порушником, і жодних інших негативних наслідків порушення не настало - державі не завдано майнової шкоди чи збитків у вигляді несплати митних платежів та за відсутності в матеріалах справи будь-яких відомостей, які б викликали сумнів про законність походження вказаних коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для конфіскації вилучених у ОСОБА_1 грошових коштів.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Згідно положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що при конфіскації майна держава зобов'язана додержуватися критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. Згідно рішення Європейського суду від 02.11.2004 року по справі «Трегубенко проти України» будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд, перш за все виходить з оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», тобто дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Зазначені вище обставини, а також практика Європейського суду з прав людини дає підстави зробити висновок, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному конкретному випадку порушує справедливий баланс між загальними правилами декларування готівкових коштів та правом власності особи, тобто суперечить положенням ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, оскільки є непропорційним та покладає на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар».
Отже, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд приходить до висновку, що при розгляді даної справи, суддя повно, всебічно і об'єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені в протоколі про порушення митних правил №0100/10000/20від 26.01.2020 року складеному стосовно ОСОБА_1 за ст. 471 МК України та, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, дійшов правильного висновку про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу без конфіскації вилученої готівки.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За таких обставин, враховуючи дані про особу порушника, його майновий стан, та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар», та буде порушенням положень ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, а викладені в апеляційній скарзі представника Київської митниці Держмитслужби доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді конфіскації вилучених у нього грошових коштів.
За викладеним, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19.06.2020 року стосовно ОСОБА_1 , про що ставиться питання в апеляційній скарзі представника Київської митниці Держмитслужби.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 527 МК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України - без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду І.М. Сілкова