Справа № 513/789/20
Провадження № 2/513/434/20
Саратський районний суд Одеської області
15 грудня 2020 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Рязанової К.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Станкової А.В.,
розглянувши в приміщенні суду в смт.Сарата у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,
15 вересня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ України в Одеській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії у розмірі 21912,51 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , було подано заяву від 22 березня 2019 року про перерахунок пенсії, на підставі заяви та документів, передбачених ст.44 Закону України - №1058-IV, останній було перерахована пенсія за віком з 22 березня 2019 року із застосуванням середньої заробітної плати за три роки в розмірі 6188,89 грн. замість застосування граничного розміру пенсії середнього заробітку в розмірі 2379,02 грн., який застосовується при переході з виду на вид за віком згідно ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 № 1058-ІV. Загальний стаж відповідачки на момент перерахунку складав 41 роки і 27 днів.
Отже, у зв'язку із невірним проведенням перерахунку при переході з виду на вид за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, сума у розмірі 21912,51 грн. у період з 22 березня 2019 року - 31 липня 2020 року виплачена відповідачці без достатніх правових підстав.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, однак надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги не визнала, та посилаючись на те, що їй сільською радою була надана інформація для перерахунку пенсії, на підставі чого відповідач і звернулася до позивача, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи слідує, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію. 22 березня 2019 року відповідач звернулась до Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, з заявою №288 про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до якої, позивачем подано заяву про перерахунок пенсії за віком. Також, в заяві зазначено, що всі документи для призначення пенсії за віком позивач просить взяти з її пенсійної справи, в разі зменшення пенсії за віком, залишити пенсію службовця в органах місцевого самоврядування. На підставі вказаної заяви та документів, відповідачу було перерахована пенсія за віком з 22 березня 2019 року із застосуванням середньої заробітної плати за три роки в розмірі 6188,89 грн. замість застосування граничного розміру пенсії середнього заробітку в розмірі 2379,02 грн., який застосовується при переході з виду на вид за віком згідно ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 № 1058-ІV.
Відповідно до рішення про утримання надмірно виплачених сум пенсій від 16 липня 2020 року №70, у зв'язку з неправильним застосуванням законодавства, сума переплати 21912 гривень 51 копійка підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Позивачем направлялись повідомлення відповідачу про добровільне повернення зайве перерахованих відповідачу коштів, однак остання такі вимоги не виконала.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій здійснюється відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних.
Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.
Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14. Також наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинила будь-які зловживання зі свого боку або подала до Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України недостовірні дані під час нарахування та виплати їй пенсії.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17 зроблено висновок, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків.
Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Невірний розрахунок призначеної відповідачу пенсії пов'язаний із неправильним застосуванням позивачем законодавства, а саме було застосовано середню заробітну плату за три роки в розмірі 6188,89 грн. замість застосування граничного розміру пенсії середнього заробітку в розмірі 2379,02, що не пов'язано із неправильністю арифметичних розрахунків, а тому не може вважатися рахунковою помилкою, яка тягне наслідки, передбачені статтею 1212 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду не надано доказів подання до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення чи перерахунку пенсії відповідачу, а також допущення ОСОБА_1 будь - яких порушень чи зловживань, які призвели до виникнення переплати та недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у сумі 21912,51 грн., а тому підстави для повернення надмірно виплачених сум пенсій відсутні.
Крім того, з наданої відповідачем довідки Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області від 14 грудня 2020 року № 1709 вбачається, що ОСОБА_1 отримала у 2019 році довідку про заробітну плату за 1990-1995 роки для проведення перерахунку пенсії, та в ній надана достовірна інформація про заробітну плату.
Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Гаші проти Хорватії» та у справі «Трго проти Хорватії» (постанова від 05.02.2018 року справі № 556/1231/17).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених грошових коштів є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К. Ю. Рязанова