Справа № 522/21667/20
Провадження № 2/522/7387/20
14 грудня 2020 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій ДОН ООДА протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, скасування доручення від 30.11.2017р.. встановлення судового контролю.
До Приморського районного суду м. Одеси 07.12.2020 року надійшов позов рукописного тексту нерозбірливого почерку в одному екземплярі без сплати судового збору ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій ДОН ООДА протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, скасування доручення від 30.11.2017р.. встановлення судового контролю.
Матеріали позову суддя отримала 08.12.2020 року. 10 грудня 2020р. суддя знаходилась у відпустці.
З позову вбачається що позивач просить наступні вимоги:
1. Визнати протиправними дії Відповідача щодо створення тексту Доручення від 30.11.2017, що суперечить Конституції України, іншим НПА.
2. Зобов'язати Відповідача утриматися від зловживання владою, створення протиправних НПА, індивідуальних актів, наказів, інших актів, якими зачеплено права, свободи , інтереси Позивача.
3. Скасувати доручення від 30.11.17 Відповідача на адресу Позивача, яке суперечить Конституції України, іншим НПА, створення, надання якого є втручанням в особисте життя Позивача зі вчинення моральних збитків, репутаційних ризиків.
4. Встановити суд. контроль.
5. Звільнити від сплати судового збору, оскільки будь-якої роботи в ДОН ООДА не виконувала, з/п не отримувала.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до норм чинного ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Частиною 1статті 19 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, дотримання правил юрисдикції.
У своїх постановах ВП ВС неодноразово вказувала, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб'єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, - це ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.
ВП ВС неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).
Відповідачем за позовом вказано Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У даному випадку позивач звернулась до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації із вимогами про визнання дій ДОН ООДА протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, скасування доручення від 30.11.2017р.. встановлення судового контролю, та про звільнення від судового збору.
За суб'єктним складом відповідачем вказано Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації , який згідно Положення про Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації (затвердж. Розпорядження голови обласної державної адміністрації 10.07.2017 № 569/А-20) є структурним підрозділом Одеської обласної державної адміністрації, який утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до складу обласної державної адміністрації і в межах Одеської області забезпечує виконання покладених на нього завдань згідно Положення. Відповідно до п. 7.3. Положення Департамент є юридичною особою публічного права, який є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З позову вбачається, що позивачка не перебувала у трудових відносинах з відповідачем.
При цьому, у рамках даного позову заявлена вимога про визнання дій ДОН ООДА протиправними щодо створення тексту Доручення від 30.11.2017р. , зобов'язання утриматися від зловживання владою, створення протиправних НПА, індивідуальних актів, наказів, інших актів,, скасування доручення від 30.11.2017р., скасування доручення від 30.11.17 Відповідача на адресу Позивача, яке суперечить Конституції України, іншим НПА, встановлення судового контролю.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Таким чином, спори, визначені пунктом 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління.
В абз.2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України законодавець чітко визначив юрисдикцію загальних судів за предметним складом спірних правовідносин, зокрема те, що вимоги стосовно реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства за умови, якщо такі вимоги є похідними від основної вимоги щодо спору стосовно такого майна або майнових прав. Отже, при відсутності спору щодо майна або майнових прав самостійна вимога стосовно реєстраційних дій не може бути розглянута судом у порядку цивільного судочинства.
Оскільки у даному випадку позивач просить суд захистити її порушене право шляхом визнання дій ДОН ООДА протиправними щодо створення тексту Доручення від 30.11.2017р. , зобов'язання утриматися від зловживання владою, створення протиправних НПА, індивідуальних актів, наказів, інших актів,, скасування доручення від 30.11.2017р., скасування доручення від 30.11.17, тобто в даному випадку спірні правовідносини виникли виключно щодо протиправними дії : ДОН ООДА щодо створення Доручення від 30.11.2017р, тому відповідна вимога в позовній заяві є основною, тому фактично за змістом позовних вимог подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
П. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За правилом ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за даним позовом , оскільки позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України роз'яснити позивачу, що розгляд справ у спорах, зокрема фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
На підставі викладеного, ст.ст. 19, 186, 258-261, 353-354 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій ДОН ООДА протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, скасування доручення від 30.11.2017р.. встановлення судового контролю.
Роз'яснити право позивача на звернення в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: Л.В. Домусчі