14.12.2020
Справа №522/20513/20
Провадження №1-кп/522/2350/20
14 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160500002046 від 03.06.2020 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Томськ, Російської Федерації, громадянина України, українця, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14.06.2002 року Центральним районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 186, ст. 304, ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком до 4 років, звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки;
- 11.09.2003 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років, зараховано не відбуту частину 1 рік і 6 місяців, до відбуття 4 роки і 6 місяців позбавлення волі, звільнений 18.10.2006 року умовно-достроково, не відбутий термін 10 місяців;
- 20.01.2007 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком до 1 року, зараховано не відбуту частину 6 місяців позбавлення волі, до відбуття 1 рік і 6 місяців позбавлення волі, звільнений 19.09.2008 року;
- 22.10.2009 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 296 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком до 2 років, звільнений 01.12.2011 року;
- 28.05.2015 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років; 27.01.2016 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення;
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
26.05.2020 року приблизно о 14 год. 30 хв., більш точного часу встановити не вдалось, ОСОБА_3 , знаходився на території Одеського заводу будівельних матеріалів, який розташований за адресою: м. Одеса, 4-й Басейний провулок, 7, куди мав вільний доступ, де він побачив металеві конструкції, які зберігались на вулиці.
У той час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а предметом свого посягання він визначив дві вищевказані металеві конструкції, які стояли коло паркану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії носять таємний характер, по одній перекинув за паркан кожну із виробів, після чого обійшов його та таємно викрав дві металеві конструкції, які перебували у власності ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», та знаходились на балансі вказаного підприємства, а саме задні торцеві упори форм для виготовлення багатопустотних плит перекриття, кожна вартістю 506 гривень.
Виконавши всі дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 залишив місце вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Даним кримінальним правопорушенням потерпілій стороні ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» спричинений матеріальний збиток на суму 1 012 гривень.
Крім того, 28.05.2020 року близько 14 год. 00 хв., більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна зайшов на територію Одеського заводу будівельних матеріалів, куди мав вільний доступ.
Предметом свого посягання він визначив три металеві конструкції, кожна з яких являється заднім торцевим упором форм для виготовлення багатопустотних плит перекриття та, які перебували у власності ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», та знаходились на балансі вказаного підприємства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії носять таємний характер, по одній перекинув за паркан кожну із виробів, після чого обійшов його та таємно викрав три металеві конструкції, кожна вартістю 506 гривень.
Виконавши всі дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 залишив місце вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Даним кримінальним правопорушенням потерпілій стороні ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» спричинений матеріальний збиток на суму 1 518 гривень.
Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини справи, які описані у обвинувальному акті та пояснив суду наступне. Вказав, що дійсно у кінці травня 26.05.2020 року та 28.05.2020 року в обідній час приблизно о 14:00 - 14:30 годині таємно викрав майно, яке перебувало у власності потерпілої юридичної особи ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», вчинивши крадіжку повторно. Пояснив, що 26.05.2020 року приблизно о 14 год. 30 хв., більш точного часу не пам'ятає, він знаходився на території Одеського заводу будівельних матеріалів, який розташований за адресою: м. Одеса, 4-й Басейний провулок, 7, куди мав вільний доступ, де побачив дві металеві конструкції, які зберігались на вулиці. Впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії залишаться непомітними, по одній перекинув за паркан кожну із виробів, після чого обійшов його та таємно викрав дві металеві конструкції. Потім, 28.05.2020 року близько 14 год. 00 хв, більш точного часу не пам'ятає, знову зайшов на територію вказаного заводу, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, викрав три металеві конструкції, кожна з яких являється заднім торцевим упором форм для виготовлення багатопустотних плит перекриття та, які перебували у власності ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів». Після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, а саме здав до пункту прийому металобрухту, отримавши за це приблизно 500 гривень, після чого купив їжі та цигарки. У вчиненому щиро кається, просив вибачення, зазначив, що викрадене було повернуто власнику, зробив відповідні висновки та завіряв суд більше не вчиняти злочини. Майно викрав, оскільки був без роботи та без засобів до існування на теперішній час неофіційно працює на будівництві та має постійний дохід.
Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому злочині, та призначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі.
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді трьох років позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, посилаючись на те, що обвинувачений щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, давав визнавальні показання як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду, збитки по справі відсутні, неофіційно працевлаштувався.
Представник потерпілої юридичної особи ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» в судове засідання не з'явився, просив судовий розгляд проводити без його участі.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, зареєстрований та має постійне місце проживання в м. Одесі, у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, раніше судимий, звільнився по відбуттю покарання, та те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину.
Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні злочину.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, у зв'язку з поверненням викраденого майна власнику.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.
За вчинення злочину, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Враховуючи обставини злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, у виді трьох років позбавлення волі.
У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно висновку Верховного Суду України колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, зазначений у постанові від 06.08.2020 року, який викладено по справі № 759/13520/18, наявність непогашеної судимості не є перешкодою для застосування статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК України).
Окрім зазначеного вище суд враховує, що все викрадене майно було повернуто потерпілому. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Крім того, обвинувачений просив призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, щоб він мав змогу працювати, оскільки він наразі неофіційно працює на будівництві.
Врахувавши в сукупності наведені вище обставини злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих покарання обставин, а саме щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертиз відсутні та цивільний позов не заявлено.
Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 50, 61, 65, 75, 76, 185 КК України, ст.ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Речові докази по справі:
- 5 металевих конструкцій, які являють собою задні торцеві упори форм для виготовлення багатопустотних плит перекриття - вважати повернутими їх власнику;
- цифровий диск з відеозаписами з камер відеоспостереження пункту прийому вторинної сировини, розташований за адресою: АДРЕСА_2 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1