Справа № 522/16215/20
Провадження № 6/522/810/20
29 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.
при секретарі Соболевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за поданням приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстроване в установленому законом порядку ,-
Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області звернувся до суду з поданням, в якому просить звернути стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: квартира АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві спільної часткової власності - 1/3 доля.
Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича знаходиться виконавче провадження АСВП №56438528 з примусового виконання виконавчого листа № 1кп-1569/17 від 16.05.2018 року виданого Приморським районним судом м. Одеси, про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму майнової шкоди у розмірі 131713,14 грн. та моральної шкоди у розмірі 500000 грн.
У судовому засіданні представник заявника просив провести судове засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Інші сторони у судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця Долинського М.М. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
18.05.2018 року приватним виконавцем у відповідності до ст.ст. 3,4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження ВП №56438528.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження з метою повного та фактичного виконання виконавчого документу, приватним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника, що підлягає державній реєстрації (підтверджується Постановою про арешт майно боржника ВП №56438528 від 30.05.2018 року).
Приватним виконавцем надано відповіді Державної фіскальної служби України від 30.05.2018 року про відсутність у боржника відкритих розрахункових рахунків.
Тобто, встановлено, що боржником ОСОБА_1 вимоги приватного виконавця не виконано та не перераховано кошти, основну винагороду та витрати на депозитний рахунок приватного виконавця. Разом з тим, боржником не надано декларацію про майно та доходи. Також, станом на сьогоднішній день, з боржника на користь стягувача не було стягнуто жодної суми грошових коштів.
Одночасно, приватним виконавцем надано доказ того, що за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме: квартира за номером АДРЕСА_2 , що належить боржнику на праві спільної часткової власності у вигляді 1/3 долі, що підтверджується відповіддю КП «БТІ» Одеської міської ради №5245-14/508 від 18.06.2018 р.
Разом з тим, з метою проведення опису та арешту майна, приватним виконавцем було двічі здійснено вихід за адресою місцезнаходження майна боржника, а саме: АДРЕСА_3 . Встановлено, що у зв'язку з тим, що у вищезазначеному житловому приміщенні знаходяться невідомі особи, які представилися далекими родичами боржника, здійснити вхід до приміщення приватному виконавцю не представилося можливим.
Приватним виконавцем представлено суду докази того, що будь-якого іншого майна зареєстрованого за боржником , на яке можливо звернути стягнення - не зареєстровано.
Встановлено, що відповіддю Південного управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 19.09.2018 р. за №1.5/850-18/0-583 було повідомлено, що засуджений (боржник) ОСОБА_1 03.02.2018 року вибув з державної установи «Одеський слідчий ізолятор» до державної установи «Дергачівська виправна колонія» №109 для подальшого відбування покарання.
До даної установи приватним виконавцем направлено запит щодо надання інформації про працевлаштування та розміру заробітної плати боржника.
Відомо, що підставою виникнення у боржника права власності на 1/3 частину квартири є договір міни від 26.02.2003 року №353945, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єсіною Л.М. Однак, дане майно не зареєстровано у Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради, про що надано докази у вигляді Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №195743911 від 09.01.2020 року.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини 4 стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частин 10, 11 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №676/1314/19.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що "…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6." ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява N 18357/91, п. 40)
Таким чином, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , не зареєстроване за боржником в установленому законом порядку, що унеможливлює належним чином звернути стягнення на це майно.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні усі правові підстави для задоволення подання приватного виконавця.
Керуючись ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»,ст. 440 ЦПК України, суд,-
Заяву-подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстроване в установленому законом порядку - задовольнити.
Звернути стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: квартира АДРЕСА_4 .
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: