ЗАОЧНЕ рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/4475/20
Номер провадження 2/495/2289/2020
20 жовтня 2020 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд в складі:
головуючого судді: Боярського О.О.
за участю секретаря судового засідання: Рачицької І.А.
справа №495/4475/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Білгород-Дністровського цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, а саме: матеріальну шкоду в розмірі 11014,19 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.; судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн.; та витрати на проведення експертизи на визначення матеріального збитку автомобіля 3000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.06.2020 року о 15.00 год. по вул. Тимчишина, 1, в м. Білгороді-Дністровському Одеської області ОСОБА_2 керувала автомобілем ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_1 . Рухаючись заднім ходом, не переконалась, що це буде безпечно, не звернулась за допомогою до інших осіб, в результаті чого здійснила зіткнення з їхавшим позаду автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою суду ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).
З огляду на викладене та у відповідності до ст.ст.22, 1166,1188 ЦК України відповідач має відшкодувати позивачу завдану його майну матеріальну шкоду джерелом підвищеної небезпеки. Крім того позивач вважає, що своїми протиправними діями відповідач заподіяла позивачу моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях позивача, втрати ним спокою, як негативний наслідок винного діяння та втраченого часу на поїздки в різні установи у зв'язку з ДТП та подальшою неможливістю певний час користуватися своїм автомобілем, оскільки позивач був змушений віддати автомобіль на відновлювальний ремонт.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.08.2020 року відкрите провадження по справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у встановлений законом строк відзиву до суду не подав, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивач надав до суду письмову заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи здійснити у його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причина неявки суду не відома.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Справа підлягає розгляду в заочному порядку у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.07.2020 року по справі №495/3827/20 встановлено, що 30.06.2020 року о 15.00 год. по вул. Тимчишина, 1, в м. Білгороді-Дністровському Одеської області ОСОБА_2 керувала автомобілем ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_1 . Рухаючись заднім ходом, не переконалась, що це буде безпечно, не звернулась за допомогою до інших осіб, в результаті чого здійснила зіткнення з їхавшим позаду автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаною постановою суду ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили (а.с. 26).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с. 8).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження та згідно висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 за №296/07-20, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 11 014, 19 грн. (а.с.15-21).
За проведення експертизи на визначення матеріального збитку автомобіля позивач сплатив 3000 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 06.07.2020 року (а.с. 25).
30.06.2020 року після дорожньо-транспортної пригоди позивач звернувся до Страхового товариства «ТАС» про інформування даної дорожньо-транспортної пригоди, так як згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №АО/6778958 від 19.10.2019 року позивач є страхувальником даного товариства.
На звернення ОСОБА_1 щодо відшкодування йому матеріального збитку у розмірі 11 014,19 грн. ПАТ «Страхова група «ТАС» позивачу було відмовлено, з огляду на те, що у громадянки ОСОБА_2 транспортний засіб ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_1 не має полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З огляду на викладене позивач звернувся до суду із вимогою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, саме до позивача.
Частинами 1, 2, ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно п.1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що наявні підстави для цивільної відповідальності ОСОБА_2 , яка є власником автомобіля ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_1 та здійснила зіткнення з автомобілем позивача.
Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК, крім того, відповідні роз'яснення надано в постанові Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.
Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або зниження нематеріальних благ (рівня життя, здоров'я тощо).
Ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
Згідно з роз'ясненнями п.9 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача повної вартості відновлювального ремонту в розмірі 11 014,19 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити наступне.
На підставі ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. П.2 ч. 3 цієї статті вказує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно п. 3 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Позивач наголошує на тому, що окрім матеріальної шкоди, йому завдано моральної шкоди, яка виразилася в переживаннях з приводу пошкодження майна, в душевних стражданнях та втраті спокою позивачем, в вимушених змінах в житті, спричинених необхідністю ремонтувати автомобіль та неможливістю ним користуватися впродовж певного часу.
За таких обставин, завдану моральну шкоду позивач оцінив у 5 000 гривень.
Зважаючи на обставини справи та надані суду докази, суд приходить до висновку про достовірність та обґрунтованість доводів та вимог позивача щодо заподіяння йому моральних страждань неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , в результаті скоєння останньою дорожньо-транспортної пригоди. Однак визначену позивачем суму завданої моральної шкоди у розмірі 5000 грн. суд вважає завищеною та, виходячи з вимог розумності та справедливості, вважає, що 2500 грн. є достатнім розміром для відшкодування заподіяної відповідачем позивачу моральної шкоди.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, знайшли своє підтвердження у суді і ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн. та витрати на проведення експертизи на визначення матеріального збитку автомобіля у розмірі 3000 грн.
На підставі вищевикладеного та ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1192ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 89, 133, 141, 263, 265, 267, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 11 014,19 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) завдану моральну шкоду у розмірі 2500 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на проведення експертизи на визначення матеріального збитку автомобіля у розмірі 3000 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.О. Боярський