іменем України
14 грудня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/4270/20
Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1428/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.
секретар: Позняк О.М.
Позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Відповідач: ОСОБА_3
Особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди (суддя Шевченко І.М.), постановлену у м.Ніжин, повний текст ухвали складено 26 жовтня 2020 року,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просили стягнути з ОСОБА_3 13 910 грн 65 коп. вартості автомобіля ЗАЗ 110307, з яких на користь ОСОБА_1 - 11 128,84 грн, на користь ОСОБА_2 - 2782,61 грн, а також 17 000 грн моральної шкоди, з яких на користь ОСОБА_1 - 14 000 грн, на користь ОСОБА_2 - 3000 грн. Позов мотивовано тим, що позивачі є співвласниками вказаного автомобіля. 08 липня 2014 року автомобіль був переданий відповідачу ОСОБА_3 у довготермінове користування безкоштовно, про що зазначено у розписці. Після сплину певного часу ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 повернути автомобіль, проте останній відмовився, у зв'язку з чим позивачі зверталися до суду із позовом про його примусове повернення, який було задоволено рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 27 грудня 2016 року. Позивачі вказують, що на 10 листопада 2017 року державним виконавцем було призначене примусове виконання рішення суду, проте коли ОСОБА_1 прибув за адресою місця знаходження автомобіля, то побачив, що автомобіль свідомо пошкоджений з лівої сторони (двері водія), він не заводився, датчик бензину не працював. Тому ОСОБА_1 відмовився його забирати. За доводами позивачів, діями ОСОБА_3 їм нанесено майнову та моральну шкоду. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказують, що вартість автомобіля на час оформлення спадщини становила 16 693,26 грн. Також посилаються, що позбавлення їх права власності призвело до моральних страждань.
Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2020 року у відкритті провадження у справі за зміненою позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалу суду мотивовано тим, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що набрало законної сили рішення суду між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. Фактично спір між сторонами у справі вирішений. При цьому судом встановлено, що збільшення в цьому позові розміру моральної шкоди, а також направлення на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху зміненої позовної заяви, в якій виключено з кола позивачів ОСОБА_4 , не впливають на правильне визначення характеру спірних правовідносин та не дають підстав вважати, що цей позов подано з інших підстав, або містить інший предмет.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати вказану ухвалу суду і відкрити провадження за зміненою позовною заявою, а також призначити автотехнічну експертизу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не встановив суттєвої, немаловажної речі, а саме: у прохальній частині позовної заяви зазначено «призначити судову автотехнічну експертизу», а у додатках до позовної заяви додано клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи. За доводами позивачів, у постанові Чернігівського апеляційного суду від 15 липня 2019 року відзначено, що заперечення стягувача щодо несправності автомобіля і наявності пошкоджень жодними доказами не підтверджено, а пояснювальну записку ОСОБА_5 судом до уваги не прийнято.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В даному випадку захист прав позивача здійснюється шляхом подання ним позовної заяви у порядку, встановленому ЦПК України.
Пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Встановлена цивільним процесуальним законом неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, грунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, яке згідно ст.129-1 Конституції України та ст.18 ЦПК України є обов'язковим для усіх органів та осіб.
Таке повністю узгоджується із принципом юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, а сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99).
Виходячи з положень п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
При визначенні підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із копією свідоцтва про право власності від 17 лютого 2014 року ОСОБА_1 , який є пережившим чоловіком ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зокрема, автомобіля марки ЗАЗ 110307, 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_1 (а.с.4).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 лютого 2014 року спадкоємцями майна ОСОБА_6 є її чоловік ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , в тому числі на 1/2 частину автомобіля марки ЗАЗ 110307, 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_1 (а.с.5).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і зобов'язано ОСОБА_3 повернути позивачам автомобіль марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 січня 2019 року у праві №740/4997/17 зобов'язано ОСОБА_3 здійснити компенсацію вартості автомобіля марки ЗАЗ 110307, легковий комбі-«В», 2002 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 - у розмірі 11 128 грн 84 коп., ОСОБА_2 - у розмірі 2782 грн 21 коп., ОСОБА_4 - у розмірі 2782 грн 21 коп; стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 1000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_4 1000 грн моральної шкоди; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.7-8).
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 липня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 ; заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 січня 2019 року скасовано; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зобов'язання здійснення компенсації вартості автомобіля відмовлено (а.с.9-12).
Під час розгляду вищевказаної справи судом встановлено, що, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання здійснення компенсації вартості автомобіля, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 посилалися на положення ст.ст.1166, 1167 ЦК України, якими передбачено відповідальність за завдану майнову та моральну шкоду. Також позивачі посилались на те, що відповідач фактично позбавив їх права власності на належний їм автомобіль.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись у жовтні 2020 року із позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 просили стягнути з ОСОБА_3 вартість автомобіля, а також моральну шкоду. Одночасно в позові, а також в окремо поданому клопотанні просили призначити судову автотехнічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1. Коли був пошкоджений автомобіль і причина?; 2. Вартість відновлювальних робіт?; 3. Придатний автомобіль до користування?
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2020 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з відсутністю у ній ціни позову, а також необхідністю позивачу ОСОБА_4 надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору або сплатити судовий збір.
На виконання вказаної ухвали суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали змінену позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якій просили стягнути з ОСОБА_3 вартість автомобіля, а також моральну шкоду. Фактично у зміненій позовній заяві містяться ті ж вимоги, які заявлені у первісній позовній заяві, за виключенням вимог одного з позивачів - ОСОБА_4 , якого виключено із кола позивачів і відповідно зменшено суму компенсацій вартості автомобіля і моральної шкоди на розмір його первісних позовних вимог.
У зміненій позовній заяві ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилаються на положення ст.ст.1166, 1167 ЦК України і фактично, називаючи позовну заяву «про відшкодування майнової та моральної шкоди», ставлять питання про компенсацію вартості спірного автомобіля ЗАЗ 110307, 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_1 . Позивачі у позовній заяві посилаються на те, що відповідач ОСОБА_3 фактично позбавив їх права власності на належний їм автомобіль.
Однак вбачається, що такі вимоги вже були предметом судового розгляду у справі №740/4997/17, які були вирішені постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 липня 2019 року, що набрала законної сили.
Враховуючи викладене, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що фактично спір між сторонами у справі вирішений, і є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що збільшення в цьому позові розміру моральної шкоди, а також направлення на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху зміненої позовної заяви, в якій виключено з кола позивачів ОСОБА_4 , не впливають на правильне визначення характеру спірних правовідносин та не дають підстав вважати, що цей позов подано з інших підстав або містить інший предмет.
Посилання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на неприйняття до уваги судом в іншій справі пояснювальної сестри позивача - ОСОБА_5 , а також на те, що у своїй позовній заяві вони заявляли клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, яке не було заявлено у справі №740/4997/17, не можуть бути підставою для висновку, що позов заявлено з інших підстав.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2020 року.
Головуючий: Судді: