Справа № 737/22/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/812/20
Категорія - ч.2 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 грудня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12019270160000230 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2020 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Салтикова Дівиця, Куликівського району, Чернігівської області, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого водієм в ТОВ «Чернігівторгсервіс», раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_7
його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_11 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_12 ,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим і призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Початок строку відбуття покарання визначено рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 .
Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія «ПЕРША» на користь ОСОБА_11 10 200 (десять тисяч двісті) грн у відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілої, 510 (п'ятсот десять) грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 149 490 (сто сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 1256 грн 08 коп витрат за проведення судових експертиз.
Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2019 року ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «ВМW-520», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Миру в смт. Куликівка Куликівського району Чернігівської області від центру смт. Куликівка в напрямку м. Ніжин.
Рухаючись у вказаному напрямку, близько 15 год. 40 хв., поблизу господарства № 39 по вул. Миру в смт. Куликівка, ОСОБА_7 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїжджої частини, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка рухалась по правому, відносно напрямку руху автомобіля, тротуару вул. Миру в напрямку центру смт. Куликівка.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 530 від 29.11.2019 в сукупності, як наслідок одного травматичного процесу в умовах дорожньо-транспортної пригоди, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 порушив вимоги п.п. 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, що є причиною та умовою виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи висновків суду щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації дій, просив змінити вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, та призначити підзахисному покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з іспитовим строком.
В обґрунтування доводів посилався на неповне врахування місцевим судом обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, повне визнання ним вини, щире каяття, критичне ставлення до вчиненого, добровільне часткове відшкодування шкоди у сумі 50000 грн на лікування потерпілої та 15000 із яких відносить до відшкодування моральної шкоди, неодноразові прохання про вибачення та наголошення на повній готовності відшкодовувати призначену судом суму збитків, те, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні двох малолітніх дітей. Також вважає, що суд не приділив належної уваги досудовій доповіді органу пробації, який дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, такої ж думки був і прокурор у судових дебатах та висловив думку про можливість призначення покарання на підставі ст. 75 КК України, потерпіла ж не наполягала на призначенні реальної міри покарання для обвинуваченого. Тому вважає, що призначення судом покарання без застосування положень ст. 75 КК України не відповідає меті покарання та порушить баланс між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи через суворість, оскільки вважає, що виправлення його підзахисного можливе без ізоляції від суспільства.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили пом'якшити призначене покарання.
Прокурор, потерпіла та її представник у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення
Заслухавши доповідача, позицію обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, колегією суддів не перевіряється, оскільки в апеляційній скарзі захисником не оскаржуються, як і не оскаржується правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, а тому ці обставини не є предметом апеляційного розгляду.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку в цій частині колегія суддів не вбачає.
Доводи у апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, на думку колегії суддів, є необґрунтованими з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Згідно зі ст.75 КК якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак діючи в межах наданої законом дискреції, суд має навести правові підстави та переконливі мотиви для постановленого ним рішення.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, враховано судом і те, що вчинене воно з необережності, особу винного, який раніше не судимий, працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, стан здоров'я, позитивні характеристики, досудову доповідь органу пробації, обставини, що пом'якшують його покарання, до яких суд відніс щире каяття, часткове відшкодування шкоди та обтяжуючу - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Враховано також судом і наслідки, що настали, думка потерпілої, яка має претензії матеріального та морального характеру і наполягає на суворості покарання, вважаючи, що має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції частини статті у виді позбавлення волі, наближеної до мінімальної.
В суді апеляційної інстанції потерпіла також наполягала на призначенні покарання без застосування положень ст. 75 КК України, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом покарання є справедливим і стане необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів.
Всі обставини, на які посилається захисник, враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, тому доводи в цій частині не заслуговують на увагу.
В апеляційній скарзі не наведено переконливих обставин, поряд із перебуванням обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння та наслідками у виді тяжких травм, отриманих потерпілою, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та стали б підставою для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, тому міра покарання, визначена судом першої інстанції, не підлягає пом'якшенню.
За таких підстав, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не виявлено, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 419, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2020 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_13