іменем України
14 грудня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/864/20
Головуючий у першій інстанції - Слісар А. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1318/20
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бечка Є.М.,
суддів - Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Менського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
дата та місце ухвалення судом першої інстанції рішення - 07 вересня 2020 року м. Мена,
В липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.07.2010 року в сумі 139213,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, 28.08.2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10300 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Банк свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу кошти, проте ОСОБА_1 не повернув своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами, що діють на дату нарахування та викладені на сайті банку.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.03.2020 року становить 247381 грн 84 коп. і яка складається з заборгованості за кредитом - 6966 грн 28 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 238215 грн 56 коп., заборгованості за пенею - 2200 грн.
Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому банк просить стягнути з відповідача 139213 грн 82 коп., а саме 6966 грн 28 коп. заборгованості за кредитом та 132247,54 грн заборгованості за процентами за період з28.07.2010 по 28.06.2019 р. та судові витрати в сумі 2102,00 грн.
Заочним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредитному договору у сумі 6966 грн 28 коп.
Суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Не погоджуючись з вказаним рішенням представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, ухваливши в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не взято до уваги Довідку про умови кредитування, яка міститься в матеріалах справи, особисто підписана відповідачем та в якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, тобто сторони погодили всі істотні умови договору.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши порушення норм цивільного права, адже відповідач не лише був обізнаний з відповідними умовами договору щодо сплати відсотків за користування кредитом, а й прийняв їх та вчиняв відповідні дії, спрямовані на їх виконання.
Від представника позивача також надійшли письмові пояснення, в яких повторно зазначено, що в день підписання заяви та отримання кредитної картки, тобто 28.07.2010 року, відповідач також підписав Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» . Підписанням вказаної довідки відповідач підтвердив, що «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми плати за користування кредитними коштами ознайомлений». Тобто, було погоджено всі істотні умови кредитування, зокрема визначено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами - 2,5 % на місяць (30 % річних).
Ухвала про відкриття апеляційної скарги та сама апеляційна скарга були направлені за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .
Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Судом встановлено, що 28.07.2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.18).
У тексті вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_1 погодився із тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Зазначено, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Відповідач зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.
З Довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору № SAMDN55000035032452, ІНН НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається, що відповідач підписав вказану Довідку 28.08.2010 року. Дана довідка містить умови кредитування, зокрема визначена процентна ставка - 2,5 % на місяць (а.с.19).
Згідно Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 28.07.2010 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , станом на 31.03.2020 року заборгованість складає: 6966 грн 28 коп. - заборгованість за кредитом; 238215 грн 56 коп. - заборгованість за процентами, нарахована пеня - 2200 грн 00 коп.; разом - 247381 грн 84 коп. Визначена заборгованість до стягнення: за кредитом - 6966 грн 28 коп., за процентами з 28.07.2010 року по 28.06.2019 року - 132247 грн 54 коп., а разом 139213 грн 82 коп. (а.с.4-8).
Також суду першої інстанції було надано копію паспорту позичальника (а.с.46) та копію Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті Банку (а.с.20-43).
Банком до апеляційного суду подано виписку станом на 08.04.2020 року по основній карті НОМЕР_2 (а.с.9-15). З даної виписки вбачається, що останній раз відповідач скористався картою 25.11.2017 року.
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 30.08.2010 року встановлено кредитний ліміт на суму 500 грн, в подальшому відбувалася зміна кредитного ліміту, а саме: 19.02.2011 року - 6 300 грн, 03.06.2011 - 8 300 грн, 07.08.2011 року -10 300 грн, з 21.05.2014 року відбулося зменшення кредитного ліміту - 8 230 грн, 04.06.2014 року - 7 730 грн, 09.09.2014 року - 7 240 грн, 14.01.2020 року - 0,00 грн.
Відповідно до довідки ОСОБА_1 було видано дві кредитні карти: 28.07.2010 року - НОМЕР_2 з терміном дії до 07/14 та 28.08.2015 року - НОМЕР_3 з терміном дії до 03/19.
Також надано новий розрахунок заборгованості за договором №б/н від 28.07.2010 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 31.03.2019 року по кінцевий строк дії картки, з розрахунку процентної ставки 2,5% на місяць. В даному розрахунку зазначено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 6966 грн 28 коп., загальний залишок заборгованості за відсотками станом на 31.03.2019 року - 6566 грн 80 коп., а разом - 13533 грн 08 коп.
Інших доказів, які б містили відомості щодо предмету доказування ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує зазначене судове рішення лише в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків та з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц, де визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується, тому колегія суддів не переглядає судове рішення в частині задоволених позовних вимог.
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення відсотків є помилковим, оскільки, відповідач, підписуючи 28.07.2010 року Анкету-заяву, також підписав довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування.
Проте суд першої інстанції не надав правової оцінки даній довідці, хоча нею визначено розмір відсотків. Доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.
Разом з тим, протягом спірного періоду позивач неправомірно, в односторонньому порядку, неодноразово змінював процентну ставку, що підтверджується розрахунком (а.с.48), всупереч вимогам ст.1056-1 ЦК України.
Вбачається, що позивачем нарахована заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 132247 грн 54 коп., що суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а саме базова ставка за процентами за користування кредитними коштами, зазначена у довідці становить 2,5 % на місяць, проте із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались відсотки як у передбаченому розмірі, так і у підвищеному розмірі.
При поданні апеляційної скарги, позивачем здійснено перерахунок заборгованості з урахуванням визначеної довідкою ставки процентів - 2,5% на місяць по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів.
Апеляційний суд, за вказаних обставин приймає до уваги наданий стороною позивача уточнений розрахунок заборгованості, в якому проведено нарахування відсотків у передбаченому договором розмірі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява №17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, §65).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь банку за період з 30.08.2010 року по 31.03.2019 року заборгованість по відсотках, виходячи із розміру відсоткової ставки 2,5 % на місяць, в сумі 6566 грн 80 коп.
Крім того, ст.141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що подаючи позов АТ КБ «ПриватБанком» було сплачено судовий збір в сумі 2102 грн та, враховуючи, що апеляційний суд змінює розмір стягнутої суми за кредитним договором, задовольнивши позовні вимоги банку на 9,72%, слід також змінити рішення суду першої інстанції і в частині розміру стягнутого з ОСОБА_1 судового збору на користь банку, стягнувши з відповідача 204 грн 31 коп. (2102 х 9,72%).
Також, враховуючи, що апеляційна скарга банку задоволена частково, слід пропорційно стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 306 грн 47 коп. (3153 х 9,72%) у відшкодування сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ч.4, 381-384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Менського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2020 року скасувати в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом та змінити в частині розміру стягнутого з ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків за користування кредитом - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 Д) заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 30.08.2010 року по 31.03.2019 року в сумі 6566 (шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 Д) 204 (двісті чотири) грн 31 коп. на відшкодування судового збору за подання позовної заяви.
В іншій частині заочне рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 Д) 306 (триста шість) грн 47 коп. у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: