Провадження № 11-кп/4820/676/20
Справа № 675/1290/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.119 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240000000159 від 08 квітня 2020 року, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 вересня 2020 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сохужинці Ізяславського району Хмельницької області, зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , громадянина України, з повною середньою освітою, студента 3-го курсу Білоцерківського агробіотехнологічного університету, неодруженого, не має судимостей,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_8 звільнено з випробуванням з призначенням йому іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі наявності).
У задоволенні клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від оплати процесуальних витрат відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_8 судові витрати на залучення експертів в загальній сумі 24 844, 40 грн.
Накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 10 квітня 2020 року арешт на замок із двома ключами, рукавичку синього кольору, 30 набоїв 12 калібру, 2 гільзи 12 калібру, 50 капсулів до набоїв, два сліда низу підошви взуття, мисливську рушницю марки «ТОЗ-34Р ШТ№2512 2X70 БУМ», гільзу із позначенням «RIO AMMO*12GA*», набій «BASCHIERIAP ELLAGRI012», спортивну кофту чорного кольору із написом «Active sports», спортивні штани чорного кольору, футболку блакитного кольору, камуфляжну кепку та резинові чоботи зеленого кольору із валянками всередині, скасовано.
Вирішено питання речових доказів згідно вимог ст.100 КПК України.
За вироком суду, 08 квітня 2020 року близько 06 год 30 хв ОСОБА_8 знаходився у кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
У цей час ОСОБА_8 почув невідомі звуки, схожі на кроки, які лунали з коридору будинку. Вважаючи, що вказані звуки утворені невідомою особою, яка без дозволу проникла до його місця проживання, не маючи на те відповідного дозволу, взяв до рук вогнепальну мисливську зброю марки «ТОЗ-34Р ШТ№2512 2X70 БУМ», що належала його батьку ОСОБА_9 , яка знаходилася в нього біля ліжка, оскільки напередодні вказану зброю він взяв із дозволу свого батька для здійснення охорони території їхнього господарства від злодіїв.
Після цього ОСОБА_8 , тримаючи цю мисливську рушницю в руках, спрямував її в напрямок коридору даного будинку, де в той час перебував його батько ОСОБА_9 , але на той час цього ОСОБА_8 ще не знав.
У подальшому ОСОБА_8 , не бажаючи заподіяння смерті своєму батькові ОСОБА_9 та не передбачаючи настання таких тяжких наслідків, однак повинен був і міг їх передбачити, проявляючи злочинну недбалість, здійснив один постріл із вищевказаної вогнепальної зброї марки «ТОЗ-34Р ШТ№2512 2X70 БУМ» в напрямок коридору будинку, де на той момент перебував його батько ОСОБА_9 .
У результаті пострілу, здійсненого ОСОБА_8 , куля влучила в ОСОБА_9 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючих наскрізних поранень шиї з ушкодженнями гортані та сьомого шийного хребця з трьома ранами на боковій поверхні шиї справа та раною на боковій поверхні шиї зліва, трьох ран в правій надключичній ділянці, рани в лівій надключичній ділянці, рани на верхній поверхні правого плечового суглобу, двох ран в ділянці нижньої щелепи справа, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що небезпечне для життя в момент заподіяння та перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.119 КК України, тобто вбивство, вчинене через необережність.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просила вирок Ізяславського районного суду від 03 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.119 КК України у виді 3 років позбавлення волі. Під час апеляційного розгляду дослідити характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_8 .
Уважала, що вирок першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м'якість.
Зазначала, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_8 покарання вимог Закону не дотримався та не в повній мірі врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину проти життя особи, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Крім того, вказувала, що визначені місцевим судом обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , не є винятковими і не знижують істотним чином тяжкість скоєного злочину та його наслідки у вигляді смерті особи, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що дає підстави для застосування ст.75 КК України.
У запереченні на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_11 просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ізяславського районного суду від 03 вересня 2020 року без змін.
Уважала, що вимоги апеляційної скарги є несправедливими та такими, що не відповідають її інтересам як представника родини, що втратила близьку їм людину та меті покарання в цілому.
Указувала, що суд як гарант законності та справедливості мав би не лише почути її, а і врахувати її думку.
Посилалась на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Злочин, який вчинив ОСОБА_8 , хоча і має наслідок смерть особи, однак не відноситься до категорії тяжких.
Зауважувала на ту обставину, що місцевим судом у повній мірі враховано стан обвинуваченого ОСОБА_8 після вчиненого ним злочину, його відношення до вчиненого, душевні переживання.
Між тим, на її думку, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримався двох основних постулатів кримінального права: законність і справедливість.
У запереченні на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ізяславського районного суду від 03 вересня 2020 року без змін.
Указував, що ним не оспорюються фактичні обставини інкримінованого йому злочину, а також правильність кваліфікації його дій. У той же час, наявність факту смерті особи внаслідок його необережних дій, на його переконання, не може бути безумовною підставою для призначення реальної міри покарання у виді позбавлення волі.
Уважав, що прийшовши до переконання про необхідність його звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції належним чином врахував наступні дані про його особу, а саме: молодий вік; його поведінку в побуті; за місцем проживання та навчання поведінка не викликала та не викликає жодних зауважень.
Указані обставини стверджуються наявними у матеріалах справи характеризуючими даними на нього, які є винятково позитивними.
Також просив урахувати виключно позитивне минуле, у якому були відсутні факти притягнення його як до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності; його самокритичну позицію стосовно вчиненого ним діяння та власний осуд своїх дій; його поведінку під час досудового розслідування, яка заключалась у щирому каятті та активному сприянні розкриттю злочину; його навчання у вищому навчальному закладі; висновок органу пробації щодо можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судом першої інстанції при обранні міри покарання враховано відомості про його сім'ю, яка фактично залишилась без годувальника і забезпечення якої наразі залежить в першу чергу від нього.
За наведених обставин уважав, що засудження до реальної міри покарання не відповідатиме в повній мірі меті покарання.
Посилався на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному вироку належним чином мотивував свою позицію щодо доцільності звільнення від відбування покарання з випробуванням, а відтак вирок суду в цій частині є законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечили проти апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду стосовно фактичних обставин вчиненого злочину, доведеності вини ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.119 КК України в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_8 не можна визнати обґрунтованими.
Згідно зі ст.50 КК України, покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.65 КК України та сталої судової практики суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Колегія суддів уважає, що при обранні міри та розміру покарання ОСОБА_8 місцевий суд повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно із ст.12 КК України є нетяжким злочином, особу винного, який є раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується довідками з КНП «Ізяславська ЦРЛ», з місця фактичного проживання та навчання характеризується позитивно, навчається у вищому навчальному закладі.
При цьому судом першої та апеляційної інстанції враховано досудову доповідь Ізяславського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області від 25 серпня 2020 року, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_8 характеризується позитивно та виправлення останнього можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк, крім того, обвинувачений не становить високої небезпеки для суспільства.
Установлено судом обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Місцевий суд урахував, що тяжким наслідком вчинення злочину за ч.1 ст.119 КК України, хоча і з необережності, є смерть людини.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя, її здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Крім того, враховано ставлення обвинуваченого ОСОБА_8 до вчиненого, як такого, що повністю розкаявся, усвідомив наслідки своїх дій, його молодий вік, винятково позитивні характеристики на нього, зважаючи, що вчинений ним злочин є необережним.
Узято до уваги також думку потерпілої ОСОБА_11 , яка просила не призначати обвинуваченому покарання, пов'язане з реальним його відбуванням.
Наведені обставини судом першої інстанції ураховані в їх сукупності і обґрунтовано призначено покарання обвинуваченому ОСОБА_11 у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі в межах санкції ч.1 ст.119 КК України, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на викладене, місцевий суд дійшов переконливого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе без відбування покарання реально в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважав за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На переконання колегії суддів, таке покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому не є занадто м'яким.
Колегія суддів зауважує, що таке покарання відповідатиме принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , не є винятковими і не можуть знижувати істотним чином тяжкість скоєного злочину та його наслідки у вигляді смерті особи, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що дає підстави для застосування ст.75 КК України, не є такими, що заслуговують у даному випадку на увагу.
З огляду на викладене, відсутні підстави для посилення покарання обвинуваченому з мотивів та доводів, які наведені в апеляційній скарзі прокурора, оскільки судом першої інстанції призначене покарання з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі всіх з'ясованих обставин, які досліджено під час судового розгляду та оцінено місцевим судом відповідно до вимог закону, з наведенням відповідних мотивів та підстав.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає, а тому вказаний вирок слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
Вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 вересня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4