Справа № 686/7761/19
Провадження № 22-ц/4820/1905/20
15 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2020 року (суддя Козак О.В.) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої злочином,
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з цією ухвалою, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким буде вирішено застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом внесення на депозитний рахунок Хмельницького міськрайонного суду 1/100 вартості житлового будинку АДРЕСА_1 , яка становить 18 416,62 грн.
Посилається на те, що дана справа №686/7761/19 про відшкодування шкоди, завданої злочином, є передчасною, оскільки ОСОБА_1 ще не визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, адже з цієї причини ухвалою суду від 22 квітня 2019 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили вироку у кримінальній справі №686/11924/18. Проте, арешт на майно ОСОБА_1 вже накладено.
Крім того апелянт зауважує, що підстав для забезпечення позову у даній справі немає, оскільки згідно практики цивільного судочинства у подібних категоріях справ середнім розміром стягнення компенсації за шкоду, завдану таким злочином, є 5000 грн., відтак заходи забезпечення позову є недоцільними.
Апелянтом зазначено, що на його банківському рахунку станом на 4 листопада 2020 року знаходиться 13 992,77 грн., тому цих коштів буде достатньо для відшкодування шкоди ОСОБА_2 у разі задоволення його позовних вимог судом.
ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд не навів жодних об'єктивних підстав для відмови в зустрічному забезпеченні позову, а лише вказав, що це є його правом. Навіть довідка, видана приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, не підтверджує дійсність намірів ОСОБА_1 відчуження його власності.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 надійшов без доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, тому апеляційним судом до уваги не береться.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що у березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої злочином, просив стягнути з останнього 150 000 грн. в якості відшкодування немайнової шкоди, спричиненої злочином (а.с. 16-22 копій матеріалів).
Водночас позивач подав суду заяву про забезпечення позову (а. с. 25 копій матеріалів).
Ухвалою суду першої інстанції від 25 березня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна - 1/100 частину будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 61,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 24745377 (а. с. 26 копій матеріалів).
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову, просив застосувати зустрічне забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у справі №686/7761/19, зобов'язавши ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Хмельницького міськрайонного суду 18 416,62 грн. (а. с. 1-12 копій матеріалів).
Заявник як на підставу для застосування зустрічного забезпечення посилався на відмову приватного нотаріусу Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. від вчинення нотаріальних дій - укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, у зв'язку з наявністю заборони на майно (а. с. 5 копій матеріалів).
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 має постійне зареєстроване місце проживання на території України, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 6-8 копій матеріалів).
Згідно копії посвідчення ОСОБА_2 є інвалідом II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни (а. с. 17-зворот копій матеріалів).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне задоволення позову, суд виходив з того, що відомостей про обставини, які слугують обов'язковою підставою для застосування зустрічного забезпечення, матеріали справи не містять.
Лист приватного нотаріуса не підтверджує дійсних намірів відповідача на укладення договорів відчуження майна, із зазначенням сторін таких угод та їх ціни, і відповідно збитків відповідача, чи ризик їх понести внаслідок забезпечення позову.
Крім того, як зазначено судом, позивач ОСОБА_2 є інвалідом війни 2 групи, отримує пенсійні виплати, має зареєстроване за ним на праві власності нерухоме майно. Наявність у позивача доходів та майна забезпечує можливе відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком суду.
З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.
Так, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
У відповідності до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (ч. 5 ст. 154 ЦПК України).
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року, справа №753/2380/18-ц).
Посилання апелянта на те, що дана справа №686/7761/19 про відшкодування шкоди, завданої злочином, є передчасною, оскільки ОСОБА_1 ще не визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, адже з цієї причини ухвалою суду від 22 квітня 2019 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили вироку у кримінальній справі №686/11924/18, не вказує на обов'язковість застосування зустрічного забезпечення у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що підстав для забезпечення позову у даній справі немає, оскільки згідно практики цивільного судочинства у подібних категоріях справ середнім розміром стягнення компенсації за шкоду, завдану таким злочином, є 5000 грн., відтак заходи забезпечення позову є недоцільними, - є безпідставними та не можуть бути підставою для застосування зустрічного забезпечення позову. Ці доводи стосуються незгоди з прийнятим судом першої інстанції рішенням про забезпечення позову, відповідач мав можливість скористатись правом апеляційного оскарження такої ухвали.
З цих самих підстав Хмельницький апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на те, що на його банківському рахунку станом на 4 листопада 2020 року знаходиться 13 992,77 грн., тому цих коштів буде достатньо для відшкодування шкоди ОСОБА_2 у разі задоволення його позовних вимог судом.
Аргументи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній ухвалі суд не навів жодних об'єктивних підстав для відмови в зустрічному забезпеченні позову, а лише вказав, що це є його правом, і що довідка, видана приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, не підтверджує дійсність намірів ОСОБА_1 відчуження його власності, не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення заяви про зустрічне забезпечення позову. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач має зареєстроване за ним на праві власності нерухоме майно на території України, а також є інвалідом 2 групи, отримує пенсійні виплати. Тому в разі відмови у позові наявність у позивача доходів та майна забезпечить можливе відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
За таких обставин Хмельницький апеляційний суд вважає ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2020 року такою, що постановлена з дотриманням норм чинного законодавства.
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2020 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк