Номер справи 666/7945/14-ц Головуючий в І інстанції Прохоренко В.В.
Номер провадження 22-ц/819/759/20 Доповідач Полікарпова О.М.
10 грудня 2020 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючогоПолікарпової О.М.
суддівВоронцової Л.П.
Ігнатенко П.Я.
секретарПавловська Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 06 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі ПАТ «ВТБ Банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі ТОВ «ФК «Поліс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2016 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за генеральною угодою № 12 від 21 серпня 2007 року та кредитним договором № 25.30-12/07-СК від 21 серпня 2007 року у розмірі 57 372,96 доларів США.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заявлених вимог послалась на те, що після отримання ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року у справі № 666/7945/14 за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 21 грудня 2015 року, їй стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не могли бути відомі їй під час розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості.
Нововиявленою обставиною вважає те, що 18 листопада 2015 року, до прийняття рішення про стягнення кредитної заборгованості, ПАТ «ВТБ Банк» передав ТОВ «ФК «Поліс» права вимоги за кредитним договором № 25.30-12/07-СК від 21 серпня 2007 року та договором іпотеки від 23 серпня 2007 року, на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, договорами іпотеки та договорами застави.
Оскільки на час ухвалення судом рішення від 21 грудня 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» не був кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 та не мав права вимоги стягнення кредитної заборгованості, оскільки передав таке право ТОВ «ФК «Поліс» відповідно до договору від 18 листопада 2015 року, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року про стягнення з неї та ОСОБА_2 кредитної заборгованості в сумі 57372,96 доларів США.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року заява ОСОБА_1 задоволена, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року у справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості скасовано та ухвалено нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. В обґрунтування доводів апелянт послався на те, що оскаржуваним рішенням порушені права ТОВ «ФК «Поліс», як нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 , забезпеченого іпотекою за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_1 , за якими він набув право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 18 листопада 2015 року, укладеного з ПАТ «ВТБ Банк». Скасування рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, кредитором за яким на даний час є ТОВ «ФК «Поліс», порушує право товариства на задоволення своїх вимог про стягнення заборгованості за кредитом.
Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що заміна сторони у зобов'язанні є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для розгляду справи, оскільки такі обставини можуть бути визнані нововиявленими, якщо їх наявність на момент вирішення справи по суті призвела б до ухвалення протилежного рішення. Заміна сторони у зобов'язанні, на думку апелянта, призводить до інших правових наслідків, а саме, заміни сторони у справі її правонаступником, а не ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову. Крім того вважає, що заявником пропущений місячний строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, оскільки про заміну кредитора у зобов'язанні вона дізналась 25.07.2016 р., тоді як до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами звернулась лише 16.03.2017 р.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила такі обставини.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення судом рішення від 21 грудня 2015 року на підставі договору про відступлення права вимоги від 18 листопада 2015 року кредитор ПАТ «ВТБ Банк» змінився на ТОВ «ФК «Поліс», тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором на користь неналежного позивача.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Судом встановлено, що 21 серпня 2007 року між ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Поліс», та ОСОБА_2 , правонаступником якого після його смерті є неповнолітня ОСОБА_3 , укладено генеральну угоду № 12 та кредитний договір № 25.30-12/07-СК, за якими ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 140 тис. доларів США строком до 20 серпня 2014 року, зі встановленням процентної ставки в розмірі 13,5 % за користування кредитними коштами.
Відповідно до наданого ПАТ «ВТБ Банк» розрахунку заборгованості, станом на 23 жовтня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 21 серпня 2007 року становить 57 948,34 доларів США, з яких:
45 597,88 доларів США, що еквівалентно 590 496,06 грн - заборгованість за кредитом (поточна), 10 319,91 доларів США, що еквівалентно 133 643,63 грн - заборгованість за кредитом (прострочена), 102,79 доларів США, що еквівалентно 1 331,14 грн - заборгованість за процентами за період з 18 жовтня 2014 року по 23 жовтня 2014 року, 1 277,79 доларів США, що еквівалентно 16 547,48 грн - заборгованість за процентами за період з 19 вересня 2014 року по 17 жовтня 2014 року, 71,10 доларів США, що еквівалентно 920,71 грн - три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту за період з 21 листопада 2008 року по 23 жовтня 2014 року, 3,49 доларів США, що еквівалентно 45,24 грн - три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21 листопада 2008 року по 23 жовтня 2014 року, а також 553,37 доларів США, що еквівалентно 7 166,16 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 19 лютого 2014 року по 23 жовтня 2014 року та 21,81 доларів США, що еквівалентно 282,48 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 20 травня 2014 року по 23 жовтня 2014 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2016 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за генеральною угодою № 12 від 21 серпня 2007 року та кредитним договором № 25.30-12/07-СК від 21 серпня 2007 року у розмірі 57 372,96 доларів США.
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 серпня 2007 року між ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Поліс», та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № ДП-1, за яким поручитель прийняла на себе зобов'язання перед банком відповідати як солідарний боржник за повне та своєчасне виконання позичальником своїх зобов'язань.
У зв'язку з невиконанням позичальником та поручителем взятих на себе зобов'язань станом на 23 жовтня 2014 року у відповідачів утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 948,34 доларів США. Наведені обставини обумовили звернення ПАТ «ВТБ Банк» до суду з цим позовом і ухвалення рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 21 грудня 2015 року про його задоволення.
Однак, як з'ясувалося після ухвалення зазначеного рішення, 18 листопада 2015 року між ТОВ «ФК «Поліс» та ПАТ «ВТБ Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21 МБ, а 27 листопада 2015 року укладено договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, тобто відбулася зміна кредитора у зобов'язаннях за кредитним договором від 21 серпня 2007 року та договором поруки від 21 серпня 2007 року.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною першою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Відповідно до змісту частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Проаналізувавши зазначені заявником підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 215 ЦПК України 2004 року в мотивувальній частині рішення суду має бути зазначено, зокрема, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.
За змістом наведених норм процесуального права суд може задовольнити позов лише тієї особи, яка має право пред'явлення вимоги до відповідачів. У разі відсутності у позивача такого права, його вимоги не підлягають задоволенню.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 28 березня 2018 року у справі №2-216/2011.
Таким чином ПАТ «ВТБ Банк» на час ухвалення рішення судом першої інстанції не було належним позивачем та не мало права вимоги на стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя та позичальника. Норми процесуального права не допускають можливості пред'явлення в суді від свого імені матеріальної вимоги особою, якій право такої вимоги не належить. З наведеного випливає, що суд не міг задовольнити позов особи про стягнення на її користь заборгованості за договором, якщо б встановив, що ця особа на момент постановлення рішення у справі не має права такої вимоги, тобто є неналежним позивачем.
З огляду на викладене, доводи апелянта в цій частині слід вважати такими, що не ґрунтуються на законі.
Твердження апелянта про те, що заявником пропущений строк подання заяв про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ґрунтуються на припущеннях.
Так, звертаючись 16 березня 2017 року до суду із відповідною заявою, заявник зазначала про те, що їй стали відомі обставини, які є істотними для справи, а саме про заміну кредитора у зобов'язанні, тільки після того, як вона отримала ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року у справі № 666/7945/14 за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 21 грудня 2015 року. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що повний текст вказаної ухвали був виготовлений судом апеляційної інстанції 14 лютого 2017 року і направлений ОСОБА_1 поштою. Відомості про отримання нею відправлення в матеріалах справи відсутні.
Жодних доказів на підтвердження того, що заявник дізналась про заміну кредитора у зобов'язанні ще 25.07.2016 р. апелянт суду не надав.
Також, перевіряючи доводи апелянта, слід зауважити, що залучення нового кредитора як правонаступника позивача на стадії апеляційного перегляду не дає підстав вважати законним судове рішення про задоволення позову особи, яка не мала права вимоги при постановленні рішення судом першої інстанції.
Виходячи з викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм правильну правову оцінку, суд першої інстанції, з урахуванням вимог статей 423-429 ЦПК України в редакції 2017 року обґрунтовано задовольнив заяву ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року і на законних підставах відмовив у задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» до відповідачів про стягнення заборгованості.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення колегія суддів не вбачає
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко
Повний текст постанови складений 15 грудня 2020року.
Суддя О.М. Полікарпова