Номер провадження: 11-сс/813/1898/20
Номер справи місцевого суду: 522/20241/20 1-кс/522/14761/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.12.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
перекладача - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду матеріали справи за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіка Молдова, громадянина Республіки Молдова, с середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не маючого на території України постійного місця проживання та реєстрації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 12020162500001528 від 15.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13.01.2021 року,
встановив:
Органом досудового розслідування ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме в тому, що він, близько 21 год. 15 хв. 14.11.2020 року, за попередньою змовою разом з невстановленими в ході досудового розслідування особами підійшли до потерпілого ОСОБА_12 , коли останній відчиняв ворота подвір'я будинку АДРЕСА_2 , та реалізуючи спільний план, почав наносити удари кулаками обох рук в обличчя потерпілому, після чого, збивши його з ніг, продовжив наносити удари по тулубу, інші двоє в цей час шляхом відчинення передніх пасажирських дверей автомобіля потерпілого марки «Nissan» модель «Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить потерпілому ОСОБА_12 відкрито викрали належний потерпілому пакет, в якому були грошові кошти та майно потерпілого на загальну суму 609071,12 гривень, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вказує, що не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, раніше ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, має дитину та постійне місце проживання. Зазначає, що сприятиме суду у повному та об'єктивному з'ясуванні фактичних обставин справи, а тому у даному кримінальному провадженні до нього можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вважає, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також вчинити інший злочин; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами допиту потерпілого та свідків; протоколами огляду місця події, та іншими доказами у даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд вважає, що на етапі досудового розслідування, під час якого до підозрюваного обирався запобіжний захід, цих доказів було достатньо для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Злочин, передбачений ч.4 ст.186 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст.183 КПК України, до ОСОБА_11 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі доведеності його вини існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінального переслідування.
Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується і тією обставиною, що в ОСОБА_8 є громадянином іноземної країни та не має постійного місця проживання на території України.
Аналізуючи характер та обставини злочину, який інкримінується ОСОБА_11 був вчинений групою осіб і із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, апеляційний суд вважає, що у випадку застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з позбавлення волі останній може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Апеляційний суд вважає, що прокурором надано достатні та переконливі дані, які вказують на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та підтвердження відсутності обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які не є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а стороною захисту не надано жодного доказу, які свідчать про протилежне та спростовують ці твердження прокурора.
В зв'язку з наведеним, посилання підозрюваного про відсутність доказів щодо існування зазначених у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді ризиків, апеляційний суд вважає безпідставними та вважає обґрунтованими посилання слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, висновки які належним чином мотивовані та наведені в оскаржуваній ухвалі.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи підозрюваного щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який, керуючись положеннями п.2 ч.4 ст.183 КК України при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначив розмір застави, оскільки злочин, що інкримінується ОСОБА_11 був вчинений із застосуванням фізичного насильства до потерпілого.
При апеляційному розгляді будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, оскільки ухвалена у відповідності до вимог закону, та винесена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 376, 395, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2020 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого СВ Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 січня 2021 року без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4