Справа № 462/3196/18 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/1904/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 39
26 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
за участі секретаря: Сеньків Х.І., з участю ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за борговою розпискою,-
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою.
Позовні вимоги мотивував тим, що 11 травня 2016 року ОСОБА_1 отримав в нього грошові кошти в сумі 5 555 євро із зобов'язанням повернути до 11 грудня 2016 року.
У встановлений договором строк відповідач грошових коштів не повернув, а тому має повернути борг в сумі еквівалентній 168 372,05 гривень, з розрахунку 5 555 х 30,31 = 168372,05 гривень.
Крім того, відповідач має сплатити проценти за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 11 травня 2016 року по 21 травня 2018 року в сумі 49 431,85 гривень та 3% річних від простроченої суми за цей же період в сумі 7 491,13 гривень.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) суму коштів за розпискою від 11 травня 2016 року у сумі ( сто шістдесят вісім тисяч триста сімдесят дві) гривні 05 копійок; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 7 491 ( сім тисяч чотириста дев'яносто одну) гривню 13 копійок; проценти за договором позики визначені на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 15 782 ( п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 83 копійок, а всього стягнути суму у розмірі 191 646 ( сто дев'яносто одну тисячу шістсот сорок шість) гривень 01 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 ( сім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір з розгляду справи у розмірі 2268 ( дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 86 копійок.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 462/3196/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за борговою розпискою, залишено без задоволення.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення процентів за користування коштами позивача відповідно до облікової ставки НБУ за період з 11 травня 2016 року по 11 грудня 2016 року в сумі 15 782,83 гривні. Стверджує, що предметом спірного договору позики є іноземна валюта - Євро, розмір одержання процентів за користування коштами його умовами не передбачено, у зв'язку з чим вважає висновок суд про стягнення з нього відсотків на рівні облікової ставки НБУ протягом дії договору позики є незаконним, таким що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду. Також вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем, повинен бути зменшеним у зв'язку його необґрунтованістю.
Просить рішення суду скасувати в частині стягнення процентів за договором позики, визначених на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 15 782,83 гривні та ухвалити нове рішення в цій частині.
Зменшити розмір стягнутих ви трат пропорційно до задоволених позовних вимог, зменшити стягнути судовий збір, а також витрати на правничу допомогу співмірно із складністю справи та обсягом надання правової допомоги
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про часткове визнання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2020 року скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процентів за договором позики (розписки) від 11 травня 2016 року на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ протягом дії договору позики (розписки) з 11 травня 2016 року по 11 грудня 2016 року, суд першої інстанції стягнув такі відсотки в сумі 15 782,83 гривень.
З таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступних підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 11 травня 2016р. ОСОБА_1 , отримав від ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 5555 Євро, із зобов'язанням повернути їх до 11 грудня 2016р., про що було складено розписку в присутності свідка ОСОБА_5 .
В термін до 11 грудня 2016р. грошове зобов'язання не було виконано, як і станом на час подання позову до суду.
Приписами ч. 1ст. 1046 ЦК України,встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, відповідно до ч. 2ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків, за курсом НБУ станом на 21 травня 2018 року (30,31 грн. за 1 Євро) розмір заборгованості складає: за розпискою від 11 травня 2016 р. - сума основного боргу в розмірі 168 372,05 гривень.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув зазначену суму коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України).
Статтею 625 Цивільного Кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до ч.1 цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за вказаним вище договором позики (розпискою) від 11травня 2016 року не виконав та суму боргу не повернув, а тому суд обґрунтовано стягнув крім суми боргу 3% річних за період з 12 грудня 2016 року (момент коли у відповідача виник обов'язок повернути кошти за розпискою) по 21 травня 2018 року (момент звернення до суду із позовом) в порядку ст. 625 ЦК України, що становить 7491, 13 гривень.
Що стосується стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 відсотків за користування кредитом на рівні облікової ставки НБУ протягом дії договору позики (розписки) то колегія з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Враховуючи, що ч.1ст.1048 ЦК України, визначено єдиний розмір процетів, якщо такі договором не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.
Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умоваи такої складової грошового зобов'язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника.
Отже під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі:
якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний;
предметом договору позики є грошові кошти в національній валюті України - гривні;
період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що предметом спірного договору позики між сторонами є іноземна валюта - 5 555 Євро, розмір одержання процентів за користування коштами його умовами не передбачено у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відсотків на рівні облікової ставки НБУ протягом строку дії договору позики (розписки) з 11 травня 2016 року до 11 грудня 2016 року в сумі 15 782,83 гривні є помилковим.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №464/3790/16-ц від 16 січня 2019 року.
В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Також згідно рішення суду першої інстанції вирішено стягувати з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);
2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);
3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно з Актом приймання передачі виконаної роботи згідно договору про надання правової допомоги №18/22 від 11 травня 2018 року, послуги адвоката включають:
попереднє опрацювання матеріалів справи - 1500 гривень;
опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини - 2 000 гривень; підготовка позовної заяви про стягнення боргу - 2500 гривень; підготовка заяви про забезпечення позову - 1000 гривень.
Зазначена сума не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15, від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав та людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витарти були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Ураховуючи аналіз Акта №18/22 від 11 травня 2018 року та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по процентах за договором позики, то витрати на професійну правничу допомогу слід зменшити з 7000 гривень до 4000 гривень, стягнувши вказану суму з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Судові витрати слід стягнути із сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, заочне рішення Франківського районного суду м. львова від 17 лютого 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 15 782 гривні 83 копійки процентів за договором позики (розписки) від 11 травня 2016 року скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2 .
У зв'язку з цим слід змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат та витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 15 782 гривні 83 копійки процентів за договором позики (розписки) від 11 травня 2016 року скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором позики (розписки) від 11 травня 2016 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1801 гривню 64 копійки судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 гривень витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1261 гривню 20 копійок судових витрат.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.