Справа № 301/1390/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/606/18 Доповідач: ОСОБА_2
09 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мідяниця Іршавського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 286 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
та його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
за апеляційною скаргою прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_10 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року,
вищевказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основної міри призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 28 травня 2017 року близько 20 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в денну пору доби, без опадів, по Центральній вулиці в с. Богаревиця Іршавського району Закарпатської області, проявивши неуважність, а саме: не стежачи за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, при цьому не вибрав для даної дорожньої обстановки безпечну швидкість допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який на момент наїзду, згідно з висновком експерта №998 від 6 червня 2017 року, перебував в тяжкому ступені алкогольного сп'яніння, внаслідок чого ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілого.
Водій ОСОБА_6 за вищевикладених обставин грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
- п. 2.9 (а) - «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння»;
- п. 2.3 ( б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
- п. 1.10 - «Безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах»;
- п. 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год».
Невиконання водієм ОСОБА_6 пунктів 1.10, 2.3, 2.9, 10.1, 12.1, 12.4 ПДР України знаходиться у прямому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_11 помер від отриманих тілесних ушкоджень
Не погоджуючись з вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року, прокурор Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить даний вирок скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що вирок є незаконним та підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв'язку з неправильністю застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Зокрема, вказує на те, що суд першої інстанції, призначаючи покарання, не надав належної оцінки характеру і тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, адже він скоїв тяжкий злочин, сів за кремо у стані сп'яніння, чим грубо порушив вимоги ПДР, а його дії призвели до смерті потерпілого. Наведене, на думку прокурора, унеможливлює застосування щодо обвинуваченого ст. 75 КК України, адже звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме виправленню ОСОБА_6 та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
У своїй апеляційній скарзі прокурор зазначає, що суд першої інстанції не навів конкретних мотивів, за яких дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання. Вказує, що щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій з боку потерпілої, а також позитивна характеристика обвинуваченого, жодним чином не впливає на істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, а тому призначене йому судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 75 КК України є занадто м'яким.
Крім того, прокурор Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_10 подав доповнення до апеляційної скарги на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року, у яких зазначає, що вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основної міри призначеного покарання з випробування з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням визначених відповідно до ст. 76 КК України обов'язків. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 7 грудня 2017 року вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основної міри призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Тим самим, як вказано прокурором, суд першої інстанції прийняв рішення, яким погіршено становище обвинуваченого ОСОБА_6 , адже призначив йому більш тяжке покарання, ніж те, яке визначив суд першої інстанції при ухваленні вироку від 15 вересня 2017 року. При цьому апеляційним судом вирок від 15 вересня 2017 року скасований у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, покликання на неправильність призначеного покарання через його м'якість колегією суддів здійснено не було.
Заслухавши виступ прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги та доданих до неї доповнень, пояснення потерпілої, обвинуваченого та його захисника на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичні обставини кримінального правопорушення, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Стосовно доводів прокурора про порушення вимог закону при призначенні покарання, то, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основної міри призначеного покарання з випробування з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням визначених відповідно до ст. 76 КК України обов'язків.
Зазначений вирок був оскаржений прокурором з підстав неправильного застосування кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, та, як наслідок, - м'якості призначеного покарання. Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор просив апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 7 грудня 2017 року вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасовано у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції зазначив, що позбавлений можливості перевірити решту доводів апеляційної скарги, в тому числі і щодо звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання.
За результатами нового розгляду, вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основної міри призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення правової визначеності для обвинуваченого шляхом встановлення законодавчої заборони погіршення його становища під час нового розгляду в суді першої інстанції після скасування апеляційним судом попереднього судового рішення місцевого суду, крім випадків, прямо передбачених законом.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду від 15 вересня 2017 року і призначив новий розгляд в суді першої інстанції виключно з підстав, передбачених ст. 411, ч. 1 ст. 412, ст. 415 КПК України. При цьому зазначив, що прокурор оспорює застосування ст. 75 КК України та вважає, що ОСОБА_6 заслуговує більш суворого покарання, але колегія суддів не має підстав зробити відповідні висновки у цих питаннях, оскільки наявні істотні порушення вимог КПК України з боку суду, обвинувальний вирок скасовується і буде здійснюватися новий судовий розгляд.
Таким чином, при новому розгляді кримінального провадження суд першої інстанції, виходячи з вимог ч. 2 ст. 416 КПК України, був позбавлений можливості застосувати щодо ОСОБА_6 посилення покарання.
Усупереч цьому та в порушення вимог ст. 416 КПК України, суд першої інстанції при новому розгляді визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначив покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, звільнивши ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування основної міри призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, тобто призначив більш суворе покарання і таким чином погіршив його становище, що є неприпустимим.
Крім того, така позиція узгоджується з правовим висновком об'єднаної палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 23 вересня 2019 року, згідно з яким частина 2 статті 416 КПК України визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме: лише за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст. 415 КПК України не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила.
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає зміні в частині призначеного покарання, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 416 КПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року змінити в частині призначеного покарання.
ОСОБА_6 вважати засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 вважати звільненим від відбування основної міри призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4