Провадження № 2-а/679/54/2020
Справа № 679/1487/20
15 грудня 2020 року м. Нетішин
Нетішинський 9міськи9й суд Хмельницької області в складі:
судді Гавриленко О.М.,
секретар судового засідання Василюк Л.С.,
номер справи 679/1487/20
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нетішинський ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нетішин адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нетішинський ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області про визнання протиправними дій поліцейського та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
за участю представників учасників справи:
представника відповідача Ліщишина О.А.,
представника третьої особи Хмельовського О.П.,
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позову останній зазначив, що оскарженою постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП за те, що він 05 листопада 2020 року о 19 год. 39 хв. на просп. Незалежності, 3 в м. Нетішин, керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.п. «в» п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України).
Мотивуючи свою невинуватість позивач зазначив, що 05 листопада 2020 року о 19 год. 39 хв. він рухався на транспортному засобі марки «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , по просп. Незалежності в напрямку вул. Енергетиків в м. Нетішин. В районі просп. Незалежності, 3 він був зупинений патрульним автомобілем з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору. До нього підійшов співробітник поліції та представився як ОСОБА_3 , останній повідомив, що ведеться відеозапис на нагрудну камеру та повідомив, що він порушив ПДР України, а саме, що у автомобіля на якому він рухався нібито не світить ліва фара в режимі ближнього світла в темну пору доби і що на нього буде складено постанову.
Після того, як співробітник патрульної поліції ОСОБА_3 повідомив йому, що у автомобіля не горить ліва фара в режимі ближнього світла, то він вийшов з транспортного засобу, щоб перевірити технічний стан транспортного засобу, так як впевнитися у цьому іншим способом було неможливо, автомобільна дорого по якій він рухався була добре освітлена.
Поряд з цим, позивач у позові зазначає, що він задля забезпечення безпеки дорожнього руху, перед виїздом перевірив і забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу відповідно до п. 2.3.а ПДР України.
Крім того, поліцейський ОСОБА_3 вимагав від нього пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс обов'язкового страхування.
Позивач на вимогу працівника поліції пред'явив для перевірки вищезазначені документи. Після чого, співробітник патрульної поліції Оніщук О.М. виніс постанову, не ознайомивши його з нею, та запитав його чи буде розписуватися за постанову, чим ввів його в оману та не дав можливості ознайомитися з постановою. Також ОСОБА_3 повідомив, що йому подальший рух забороняється, в чому позивач вбачає порушення ст. 33 Конституції України по відношенню до нього.
Також позивач, як на підставу для скасування оскарженої постанови зазначив у позові те, що в оскарженій постанові вказано, що розгляд справи та винесення постанови, проводив ОСОБА_4 , а підпис про винесення постанови, ставив ОСОБА_3 , який і фактично розглядав справу, чим було порушено норми статті 283 КУпАП. Зазначене, на переконання позивача, лише підтверджує халатне ставлення поліцейського ОСОБА_4 до розгляду справи. Своїми діями, на думку позивача, поліцейський ОСОБА_4 грубо порушив вимоги ст. ст. 278, 280, 283 КУпАП, склав постанову без розгляду справи по суті, не ознайомив його з правами, передбаченими статтями 268 КУпАП, так і ст. 59, 63 Конституції України.
На підставі наведеного позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає дії інспектора протиправними, а постанову незаконною, винесену з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що підлягає скасуванню.
За вказаних обставин позивач просить визнати протиправними дії поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області, старшого сержанта поліції Хмельовського О.П. та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3389112 від 05 листопада 2020 року, якою його було визнано винним за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
20 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з заявою про заміну відповідача.
25 листопада 2020 року представником Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Ліщиним О.А. подано до суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
25 листопада 2020 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП В Хмельницькій області Хмельовський О.П. подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора.
26 листопада 2020 року позивач подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
03 грудня 2020 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зокрема, у відзиві зазначено, що оскаржена постанова поліцейським винесена з дотриманням вимог КУпАП та Закону України «Про поліцію». Звернув увагу представник відповідача на те, що позивачем не заперечується сам факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, а лише вказує на порушення поліцейським процесуальних норм. Проте, на переконання представника відповідача, поліцейським не було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз'яснено для позивача його права, поліцейський оцінивши докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про винуватість позивача у вчиненні означеного правопорушення та як наслідок виніс оскаржену постанову, яка на його переконання є законною.
Поряд з цим, представник позивача зауважив на тому, що позивач на пропозицію поліцейського усунути на місці зупинки несправність в автомобілі, а саме полагодити світлові прилади, не відреагував, а почав цікавитись правовими підставами увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів на поліцейській машині.
На підставі наведеного, представник відповідача просив у позові ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю такого.
14 грудня 2020 року представник відповідача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року дана позовна заява прийнята до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 листопада 2020 року задоволено клопотання позивача про заміну у справі первісного відповідача належним відповідачем у справі - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 листопада 2020 року задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Ліщина О.А. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.
Позивач у судовому засіданні 03 грудня 2020 року позов підтримав з підстав зазначених у ньому, просив такий задовольнити. Додатково останній зазначив, що перед виїздом перевірив і забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, а при русі автомобіля не можливо виявити те, що перестала горіти лампа фари в режимі ближнього світла, зважаючи на добре освітлену дорогу по якій він рухався, що підтверджується даними відеозапису наданого ним до позовної заяви, а тому його вина у інкримінованому правопорушенні відсутня.
Звернув також позивач увагу на те, що він для працівників поліції повідомляв про те, що має можливість усунути виявлену несправність в автомобілі, а саме від'їхати з проїжджої частини дороги у найближчий двір та звернутись по допомогу, про те працівники поліції на його повідомлення не відреагували. Зауважив позивач і на тому, що особисто він не мав можливості усунути несправність відразу на місці зупинки, так як не має навиків з ремонту автомобілів.
У судовому засіданні 14 грудня 2020 року додатково позивач зазначив, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу його вини у порушенні ПДР України. Зокрема з відео наданого працівниками поліції не вбачається, що саме його автомобіль рухається по дорозі і в автомобіля не горить ліва фара ближнього світла. Навпаки на відео видно, як у його автомобілі фара горить. Останній пояснив, що після зупинки його автомобіля працівниками поліції він якусь ніби усував несправність у автомобілі на дорозі, оскільки працівники поліції вказали йому на таку несправність, проте як убачається з відео несправності у його автомобілі не було. Будь-яких інших доказів його винуватості матеріали справи не містять.
Зауважив також позивач на тому, що справа щодо нього поліцейським була розглянута з порушення процедури розгляду такої, зокрема не було розгляду справи по суті, а рішення винесено поліцейським, який фактично не здійснював розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 03 грудня 2020 року позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи не з'явився, в судовому засіданні 03 грудня 2020 року зазначив, що на його думку позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відбувся з дотриманням вимог чинного законодавства. Поряд з цим представник зазначив, що розгляд такої справи проводив ОСОБА_3 , але під його паролем і від його імені, оскільки в їхній групи з патрулювання, яка складається з трьох осіб є лише один пристрій для винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному пристрої. Проте, чи ставив він підпис на постанові у вигляді стрічки він не пам'ятає. Також ОСОБА_4 зазначив, що на його переконання, можливо для водія при русі автомобіля виявити те, що перестала горіти лампа фари в режимі ближнього світла, не зважаючи на те, що дорога по якій рухався автомобіль добре освітлена.
Суд, заслухавши учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу свої заперечень, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов належить задовольнити частково зважаючи на таке.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3389112 від 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 притянуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (арк. спр. 8).
ОСОБА_1 не погоджуючись із означеним рішенням поліцейського, вважає себе невинним, а оскаржену постанову незаконною винесену з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини, з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, згідно якої відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В той же час, частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із змісту оскарженої постанови, особою, яка її винесла, було встановлено що, ОСОБА_1 05 листопада 2020 року о 1 год. 3 хв. на просп. Незалежності, 3 в м. Нетішин, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.п. «в» п. 31.4.3 ПДР України.
Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до пп. «в» п. 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема щодо зовнішніх світлових приладів: в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
За змістом ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 16 цього Закону водій зобов'язаний, з-поміж іншого, перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі.
Таким чином нормами діючого законодавства на водія покладено обов'язок стежити за технічним станом транспортного засобу, яким він керує, у дорозі.
Отже, за порушення заборони експлуатації транспортних засобів з технічними несправностями зовнішніх світлових приладів у темну пору доби, зокрема режиму їх роботи, передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Досліджуючи наданий представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП В Хмельницькій області Хмельовським О.П. відеозапис на диску DVD-R, суд встановив, що підставою зупинки транспортного засобу марки «ВАЗ2108» з номерним знаком НОМЕР_1 стало те, що означений автомобіль рухався з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла під час руху в темну пору доби, що є порушенням підпункту «в» пункту 31.4.3 ПДРУкраїни.
Те, що автомобіль марки «ВАЗ2108» рухався з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла під час руху в темну пору доби убачається з відеофайлу 202_1105_193649_1_1920_1080 при часі 00:01.
Також з відеофайлу Х700000_00000020201105194004_0029.МР4 при часі 01:00 убачається, що в автомобіля марки «ВАЗ2108» з номерним знаком НОМЕР_1 належного позивачу після зупинки його працівниками поліції не працює ліва фара в режимі ближнього світла. З того ж відеофайлу убачається, що позивач не заперечує того, що у нього не працює ліва фара в режимі ближнього світла, а намагається усунути несправність у автомобілі на місці зупинки при цьому вказуючи, що можливо розйом вдійшов, а потім після вчинення певних рухів спрямованих на усунення несправності останній сказав, що лампа горить. Проте працівником поліції йому було роз'яснено, що це горить підсвітка, а лампа лівої фари перегоріла, що не заперечував позивач.
Тому, суд дійшов висновку проте, що позивач порушив підпункт «в» пункту 31.4.3 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому працівниками поліції вірно було визначено порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
При цьому, судом береться до уваги те, що позивач в судовому засіданні 03 грудня 2020 року не заперечував того, що у нього не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла на момент зупинки його транспортного засобу працівником поліції. Після чого, в судовому засіданні 14 грудня 2020 року змінив свої пояснення та вказав, що не порушував правила дорожнього руху, пославшись на відсутність доказів, які підтверджують його винуватість. Таку зміну пояснень суд розцінює, як обраний позивачем спосіб захисту, метою якого є доведення своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Поряд з цим, оцінюючи доводи позивача, як підстава для скасування оскарженої постанови, про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі щодо не роз'яснення йому його прав відповідно до ст. 268 КУпАП та доводів про те що в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначений старший сержант поліції Хмельовський О.П., а підпис здійснював ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10 листопада 2015 року за №1408/27853 затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).
Частинами першою та другою розділу третього Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Зазначеною Інструкцією передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).
Однак поліцейським не було дотримано вищезазначених вимог Інструкції, зокрема з оглянутого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що останній не роз'яснив права для позивача, які такій має при розгляді справи щодо нього, не оголоси для позивача постанови, яка була складена щодо нього, не дослідив докази та не запитав у позивача щодо наявність у останнього клопотань. В зв'язку з чим, суд, не погоджується з твердженнями представника відповідача Ліщишина О.А. наведеними у відзиві з даного приводу.
Окрім того, частинами першою та другою розділу четвертого означеної вище Інструкції передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Згідно з частиною дев'ятою статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Водночас як убачається з оглянутого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського Х700000_00000020201105194505_0030.МР4, а також з відеозапису наданого позивачем розгляд справи здійснювався поліцейським Оніщуком О.М., який представився для позивача, фактично приймав рішення, щодо притягнення до адміністративної відповідальності поліцейський Оніщук О.М. та підпис у графі сьомій «підпис особи, яка виносила постанову» в оскаржуваній постанові поставив останній, що не заперечував у судовому засіданні представник третьої особи Хмельовський О.П. Поряд з цим, зі змісту оскарженої постанови, зокрема у графі третій «посада, спеціальне звання, прізвище та по батькові особи, яка розглядає справу» зазначено, що справу розглянув ОСОБА_4 , що є порушенням вимог Інструкції, тобто порушенням процесуальних норм закону при розгляді справи про адміністративну відповідальність.
На підставі вищенаведеного суд відхиляє аргументи наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву щодо відсутності підстав щодо задоволення позову ОСОБА_1 .
Окрім того, суд не погоджується, з аргументами представника відповідача Ліщишина О.А., які останній зазначив у відзиві на позовну заяву, зокрема те, що ОСОБА_1 не заперечує сам факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, оскільки в оскарженій постанові порушення йому таке порушення не інкримінується.
Що стосується вимоги позивача про визнання дій поліцейського СРПП №1 Нетішинськкого ВП ГУНП в Хмельницькій області Хмельовського О.О. протиправними, суд прийшов висновку, що в задоволенні такої слід відмовити зважаючи на відсутність такого права у суду згідно приписів ч. 3 ст. 286 КАС України, яка містить виключний перелік рішень, які має право прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом часткового задоволення позову.
Разом із тим, суд застосовує спеціальні норми права, які містяться у ст.ст. 9, 121, 251, 280 КУпАП, з урахуванням норм права, що містяться у ч. 2 ст. 19 Конституції України, та на окремі з яких вірно посилався позивач у позовній заяві.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує те, що частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, підставою для стягнення з суб'єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі.
Така позиція суду повністю співпадає з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 липня 2020 по справі №524/6159/16-а.
Згідно даних квитанції №ЗХРК-Н553-03Р9-С5Т4 від 11 листопада 2020 року позивачем при зверненні до суду з вищевказаним позовом на рахунок Нетішинського міського суду Хмельницької області було сплачено судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. (а.с. 7).
Отже, враховуючи те, що позов ОСОБА_5 задоволено частково, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 420,40 грн, відповідно до ст. 139 КАС України мають бути покладені на відповідача Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (адреса місцезнаходження: 29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7,ЄДРПОУ 40108824).
Керуючись ст. ст. 9, 10, 77, 90, 139, 243-246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нетішинський ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області про визнання протиправними дій поліцейського та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАМ №3389112 від 05 листопада 2020 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У позові ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Нетішинський ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області про визнання дій поліцейського СРПП №1 Нетішинського ВП ГУНП в Хмельницькій області Хмельовського Олександра Петровича протиправними - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, ЄДРПОУ 40108824), на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області 29017, місцезнаходження: 29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, ЄДРПОУ 40108824.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нетішинський ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергутиків, 4.
Повне рішення суду складено 15 грудня 2020 року.
Суддя О.М. Гавриленко