Справа № 675/1274/20
Провадження № 1-в/675/125/2020
"09" грудня 2020 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника установи ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ізяславі в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя м. Шепетівка Хмельницької області, такого, що відбуває покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», про умовно-дострокове звільнення,
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення, мотивуючи це тим, що він відбуває покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». ОСОБА_6 зазначає, що він став на шлях виправлення, останні два роки порушень режиму відбування не допускав, має заохочення.
Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, вважає, що, відповідно до діючого законодавства він підлягає умовно-достроковому звільненню з місць позбавлення волі. ОСОБА_6 звернув увагу суду, що на даний час він режиму відбування покарання не порушує, працевлаштований, працює сумлінно.
Захисник засудженого ОСОБА_5 вважає, що до ОСОБА_6 слід застосувати умовно-дострокове звільнення.
Представник установи ОСОБА_4 зазначив, що засуджений ОСОБА_6 не довів свого виправлення, а тому ОСОБА_6 не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Прокурор заперечує проти задоволення клопотання засудженого, вважає, що ОСОБА_6 не підлягає умовно-достроковому звільненню.
Допитавши засудженого, свідка, дослідивши матеріали з особової справ засудженого, документи, надані на вимогу суду, вислухавши позицію представника установи, думку захисника, висновок прокурора, суд знаходить, що клопотання засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
ОСОБА_6 засуджений вироком від 21 червня 2008 року Колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області за ст. ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 12; 15, 115 ч. 2 п. п. 1, 7, 12; 70 КК України до 14 років позбавлення волі, який був змінений ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року, ОСОБА_6 вважається засудженим за ст. ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 12; 125 ч. 2; 70 КК України до 14 років позбавлення волі.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 березня 2016 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26 листопада 2015 року в строк покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув'язнення з 16 грудня 2007 року по 25 листопада 2008 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У минулому ОСОБА_6 був засуджений чотири рази.
Початок строку покарання 16 грудня 2007 року.
Кінець строку покарання 06 січня 2021 року.
Таким чином, виходячи з положень Конституції України, на момент розгляду клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 не скасований, не змінений, набрав законної сили, а тому є обов'язковим до виконання.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, злочини, вчинені ОСОБА_6 є особливо тяжким і нетяжким, крім того ОСОБА_6 раніше звільнявся умовно-достроково і знову вчинив умисний злочин протягом невідбутої частини покарання. Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_6 три чверті строку покарання відбув 06 липня 2017 року.
Згідно ст. 81 КК України основною підставою для умовно-дострокового звільнення є те, що засуджений довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року « Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
Згідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Суд приймає до уваги, що з травня 2019 року засуджений ОСОБА_6 працевлаштований на Державному підприємстві «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 58)» робітником по договору цивільно-правового характеру на роботах виготовленню пиломатеріалу, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 58)» № 23 від 21 жовтня 2020 року.
Судом враховано, що під час перебування ОСОБА_6 у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» він має охайний зовнішній вигляд, спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, не допускає порушень вимог пожежної безпеки, підтримує зв'язки з рідними шляхом листування і телефонних розмов, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення», що підтверджується характеристиками, наданими на ОСОБА_6 Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)».
Разом з тим, з матеріалів особової справи судом встановлено, що під час відбування покарання ОСОБА_6 з серпня 2009 року по червень 2018 року було накладено 32 стягнення за вчинення дисциплінарних проступків. При цьому суд приймає до уваги, що стягнення у вигляді «догани», накладене 24 квітня 2017 року, скасоване Шепетівською спецпорокуратурою. Разом з тим, суд враховує, що з 10 грудня 2010 року по 04 квітня 2013 року, з 21 серпня 2014 року по 12 травня 2015 року, з 09 вересня 2017 року по 01 лютого 2019 року, відбуваючи покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», не проявив готовності до самокерованої соціально-правомірної поведінки, систематично порушував вимоги встановленого режиму відбування покарання та був переведений мотивованими постановами начальника установи з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю, що підтверджується характеристиками, наданими на ОСОБА_6 Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)».
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 має три заохочення: 04 липня 2016 році за сумлінну поведінку та ставлення до праці; 11 жовтня 2019 року за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та ПВР УВП, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці; 02 квітня 2020 року за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та ПВР УВП, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, що підтверджується довідкою про стягнення та заохочення, наданою суду Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)».
З характеристики, наданої на ОСОБА_6 Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)», вбачається, що ОСОБА_6 посягає на права і свободи, честь і гідність персоналу, не підтримує рівних взаємовідносин з іншими засудженими, не завжди адекватно реагує на критику у свою адресу, умисно уникає виконання робіт із самообслуговування, не бачить необхідності у самостійному їх виконанні, безвідповідально відноситься до виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, перебуває на профілактичному обліку установи як особа, схильна до членоушкодження.
Інших об'єктивних даних, які б переконували суд у тому, що ОСОБА_6 довів своє виправлення, суду надано не було.
За таких обставин суд приходить до висновку, що поведінка засудженого свідчить про те, що він не довів своє виправлення, а тому відсутні підстави для його умовно-дострокового звільнення. Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким»,
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду на протязі семи діб з дня її проголошення, а засудженим - протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1