Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
Справа № 279/4973/20
Провадження № 2/279/1878/20
02.12.2020 року м. Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Моголівця І.А., із секретарем Мишко В.В., розглянувшиу спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу №279/4973/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" про визнання недійсним рішення наглядової ради в частині звільнення, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносини припиненими,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що рішенням наглядової ради приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" від 09.12.2019 року його було вибрано директором приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" та внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, однак після прийняття даного рішення контракт із ним, як директором не було укладено, запис в трудову книжку не вносився, не було проведено передачу справ та печатки товариства, управлінські рішення ним не приймались з підстав, що не залежали від його волі. Тому, позивачем 13.01.2020 року подано заяву Голові наглядової ради відповідача про його звільнення з посади директора за згодою сторін у зв'язку з не підписанням трудового контракту, але його заява про звільнення залишилась не розглянутою до 19.08.2020 року, при цьому будь-яких повідомлень чи листів щодо причин його не звільнення від відповідача не надходило. Наказом №38-к Голови наглядової ради Хливнюк О.В. від 19.08.2020 року позивача - ОСОБА_1 звільнено з посади директора ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" з 19.08.2020 року у зв'язку із неузгодженістю умов трудового договору контракту та тривалою відсутністю на робочому місці. За таких обставин, позивач вимушений звернутись в суд з позовом про визнання недійсним рішення наглядової ради в частині звільнення, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносини припиненими.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У встановлений строк відповідач відзив на позов та будь яких клопотань, пов'язаних з розглядом справи не подавав.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що між сторонами мають місце трудові правовідносини (трудовий спір), які мають регулюватися положеннями ст.ст.19, 43 Конституції України та ст.ст.2, 5-1, 36, 40, 139, 142, 147, 221, 232, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України.
Протоколом №б/н засідання Наглядової ради ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" від 09.12.2019 року позивача - ОСОБА_1 вибрано директором приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" та внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (а.с.16).
13.01.2020 року ОСОБА_1 подав заяву Голові наглядової ради ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" про його звільнення з посади директора за згодою сторін у зв'язку з не підписанням трудового контракту (а.с.17).
Згідно протоколу №1-18/08/20 засідання Наглядової ради ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" від 18.08.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора товариства та вибрано новообраного директора ОСОБА_2 із подальшим внесенням відповідних зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (а.с.18).
В подальшому видано наказ №38-к Головою наглядової ради Хливнюк О.В. від 19.08.2020 року позивача - ОСОБА_1 звільнено з посади директора ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" з 19.08.2020 року у зв'язку із неузгодженістю умов трудового договору контракту та тривалою відсутністю на робочому місці (а.с.19).
Як вбачається із копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 , а саме останній запис №19 від 06.08.2019 року, його звільнено із закінченням строку дії трудового контракту п.2 ст.36 КЗпП України, наказ №40 від 06.08.2019 року (а.с.15).
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 2 статті 8 Конституції України гарантується право громадян на звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод.
За змістом ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - цє угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).
Власником підприємства у розумінні ст. 38 КЗпП України та трудового законодавства в цілому, вважається особа, яка створила підприємство, тобто засновник (засновники). Залежно від організаційно - правової форми підприємства, власником може бути засновник приватного підприємства, акціонери, учасники та ін.
Законом, який визначає порядок діяльності акціонерних товариств, в тому числі приватних, є Закон України "Про акціонерні товариства", що передбачає ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" до компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.
Виконавчий орган діє у межах, встановлених Статутом та Законом України "Про акціонерні товариства".
За змістом ч. 5 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються Законом України "Про акціонерні товариства", Статутом та або положенням про виконавчий орган товариства, а також, контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу.
Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Разом з тим, особливість звільнення директора Товариства полягає в том, що воно віднесено законодавством до компетенції загальних зборів учасників/засновників Товариства.
У пункті 3 статті 65 Господарського кодексу України зазначено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Таким чином, директор Товариства має статус посадової особи.
Враховуючи наведене, написання особою, як директором Товариства, заяви на звільнення та по закінченні чотирнадцяти денного терміну від дати подання Товариству зазначеної заяви на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України із внесенням відповідного запису у трудову книжку є недостатнім для остаточного припинення трудових відносин з Товариством, беручи до уваги ситуацію коли учасники/засновники Товариства не прийняли рішення про звільнення цієї особи з посади директора.
Тобто, як вбачається, що позивачем виконано всі вимоги законодавства, та внутрішніх документів ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" щодо процедури звільнення за згодою сторін, а саме: подано заяву про звільнення за згодою сторін, в зв'язку із з не підписанням трудового контракту щодо прийняття на роботу, тобто у встановлений законом спосіб та строк повідомлено Голову ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" ОСОБА_3 про намір звільнитися з посади директора згідно із ст. 38 КЗпП України. Натомість, законні вимоги позивача щодо звільнення залишились нерозглянутими до 19.08.2020 року, у зв'язку з чим порушені права та інтереси позивача, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань продовжували міститись відомості про те, що позивач є керівником ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" до 19.08.2020 року.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем виконано всі вимоги законодавства щодо процедури звільнення, суд приходить до висновку, що з 27 січня 2020 року трудові відносини між позивачем та товариством фактично були припинені.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.141 ч.2 п.1 Цивільного процесуального кодексу України - "Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст.58-59 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 58, 61 Закону України "Про акціонерні товариства, -
ухвалив :
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення Наглядової ради приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод", оформлене протоколом засідання №1-18/08/20 засідання Наглядової ради ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" від 18.08.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" з 19.08.2020 року.
Визнати незаконним та скасувати наказ №38-к від 19.08.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 .
Визнати припиненими трудові відносини між приватним акціонерним товариством "Коростенський машинобудівний завод" та ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 27.01.2020 року.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 грн. 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Сторони:
Позивач : ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: приватне акціонерне товариство "Коростенський машинобудівний завод", місце знаходження: 11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул. Сосновського, 65, ЄДРПОУ 00203134.
Суддя Коростенського міськрайонного суду
Житомирської області І.А. Моголівець