Справа № 274/5446/20 Провадження № 2/0274/1689/20 РІШЕННЯ
Іменем України
10.12.2020 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. (далі Суд), за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 1500 доларів США, у тому числі 1000 доларів США сума основного боргу та 500 доларів США сума пені, з зазначенням гривневого еквіваленту за курсом, який діятиме на момент винесення судового рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що між нею та відповідачем 16.08.2019 був укладений договір позики, згідно якого позивач передала відповідачу 1200 доларів США, а остання зобов'язалася повернути борг в строк до 20.02.2020, про що написала розписку. У разі неповернення боргу у визначений у розписці строк, відповідач зобов'язалась виплатити пеню в розмірі одного відсоткавід суми за кожен день прострочення. Разом з тим, у зазначений в розписці термін, відповідач борг не повернула, у зв'язку з чим позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.
У письмовій заяві від 01.12.2020 позивач просить розглядати справу без її участі; уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та прослав їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася; подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі; позовні вимоги в розмірі 1000 доларів США боргу та 500 доларів США пені визнає й зобов'язується повернути їх позивачу.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 16.08.2019 надала позивачу розписку про отримання в борг 1200 доларів США, які зобов'язалася повернути до 20.02.2020.
Однак, у вказаний в розписці строк відповідач отриману позику не повернула.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики, оформленим розпискою.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно достатті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першоюстатті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
У той самий час, за змістом частин першої та другої статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України, дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, який підтверджує факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
В постанові Верховного Суду від 06 серпня 2020 року по справі №607/13993/17 вказано, що досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Встановивши, що правовідносини сторін випливають з договору позики, позичальник свої зобов'язання в повному обсязі не виконала, в зазначені строки гроші не повернула, суд дійшов висновку, що виникла заборгованість за договором позики, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Окрім того, договором позики передбачено сплату відповідачем пені в розмірі одного відсотка від суми боргу за кожен день прострочення.
Так, в разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст. 611 ЦК України, та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Положення статей 627-629 ЦК України регламентують, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Уточнивши (зменшивши) позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, 500 доларів США пені, розмір якої, у свою чергу, визнається відповідачем, а відтак, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
Враховуючи викладене, визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1000 доларів США суми основного боргу та 500 доларів США пені, що загалом складає 1 500 доларів США та за курсом НБУ (28,0406) станом на 10.12.2020 становить 42 060,90 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на корить держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн, оскільки позивача від таких витрат було звільнено ухвалою суду від 14.08.2020.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 16.08.2019 у розмірі 1 500,00 доларів США, що за курсом НБУ 28,0406 станом на 10.12.2020 становить 42 060,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Т.Б.Большакова