Ухвала
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа №760/16656/19
провадження №61-18214ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2020року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про розірвання договору та повернення грошових коштів за товар,
У червні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (далі - ТОВ «АЛЛО»), в якому просив розірвати договір купівлі-продажу мобільного телефону термінал Apple iPhone SE 32 GB Spase Gray, №4 від 17 січня 2019 року, стягнути солідарно з TOB «АЛЛО» та ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 7 999 грн та стягнути солідарно з відповідачів неустойку за прострочення виконання зобов'язання про безоплатну заміну гарантійного виробу та невиконання вимоги про надання на час ремонту іншого телефону в розмірі 1599 грн 80 коп.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором купівлі-продажу, у розмірі в сумі 7 999 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1599 грн 80 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У березні 2020 року ТОВ «Алло» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення 5 тисяч гривень витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року (з урахуванням ухвали від 31 березня 2020 року про виправлення описки) відмовлено в прийнятті додаткового рішення.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року залишено без змін.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року про відмову в прийнятті додаткового рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року, ТОВ «АЛЛО» просить скасувати зазначені вище судові рішення посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про прийняття додаткового рішення.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком суду та приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд апеляційної інстанції у постанові від 09 жовтня 2020 року встановив, що дана справа є малозначною.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру, а саме стягнення грошових коштів в сумі 7 999 грн 00 коп. та стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання про безоплатну заміну гарантійного виробу та невиконання вимоги про надання на час ремонту іншого телефону в розмірі 1599 грн 80 коп., так і немайнового характеру - розірвання договору купівлі-продажу.
Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2020 року не перевищують двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 * 250 = 525 500).
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки зводяться до його незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про розірвання договору та повернення грошових коштів за товар.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є.В. Петров