09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 140/2578/18
адміністративне провадження № К/9901/27350/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника позивача - Губар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У грудні 2018 року ТОВ «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» (далі - ТОВ «ВО «Ковельсільмаш», Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 грудня 2018 року №0014991409, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього об'єктах на суму 575 915,93 грн та про застосування штрафних санкцій в розмірі 143 978,97 грн та від 11 вересня 2018 року №0009741409 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 105 000 грн та про застосування штрафних санкцій в розмірі 52 500 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 06 грудня 2018 року №0014991409.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ГУ ДФС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати, а в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що скаржником оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення учасниками справи не оскаржуються, колегія суддів касаційного суду переглядає їх лише в цій частині.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2018р. на підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області №2118, контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ВО «Ковельсільмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016р. - 31.03.2018р., валютного законодавства за період з 01.04.2016р. -31.03.2018р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016р. - 31.03.2018 р.
За результатами перевірки податковим органом складено акт від 14.08.2018р. за №12737/14-09/31533318 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВО «Ковельсільмаш», з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2016р. - 31.03.2018р., валютного за період з 01.04.2016р. - 31.03.2018р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016р. - 31.03.2018р.
Зокрема, в акті перевірки зазначено про виявлені в ході перевірки наступні порушення, а саме:
-п.3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року п.20, 21 П(С)БО 16 Витрати, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 із змінами та доповненнями, Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 01 липня 1997 року №141 із змінами та доповненнями, п.,44.2, ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 105 000, 00 грн., у тому числі за II кв.2016 року на суму 105 000,00грн.;
- пп.242.1.3, п.242.1, п246.3, 246.4, 246.5 ст.246 Податкового кодексу України, ст.1,26,27, Закону України від 05.03.1998р. № 187/98-ВР «Про відходи», в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 1 727 747 ,79 грн., в т.ч.: за 2 кв. 2016р. на суму 195 916, 00 грн., за 3 кв.2016. на суму 165 629 ,21 грн., за 4 кв. 2016 р. на суму 205 257,25 грн., за 1 кв.2017р. на суму 66 253,69 грн., за 2 кв.2017 року на суму 204 577,85 грн, за 3 ув.2017р. на суму 276 172, 04 грн., за 4 кв.2017p. на суму 360 311,10 грн., та за 1кв.2018р. на суму 253 630,65 грн. (а.с. 12-36 )
11.09.2018р. на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0009731409 та №0009741409.
За результатами розгляду скарги позивача від 28.09.2018р. ДФС України рішенням №38141/6/99-99-11-01-01-25 від 23.11.2018р. скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.09.2018р. №0009731409 в частині збільшення грошового зобов'язання з екологічного податку у сумі 1 151 831 грн. 86 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 287 957 грн.97 коп., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 11.09.2018р. №0009741409 залишено без змін.
06.12.2018р. контролюючим органом винесено нове податкове повідомлення-рішення №0014991409 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього об'єктах на суму - 719894 грн. включно із штрафними ( фінансовими ) санкціями.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2018р. №0009741409 та від 06.12.2018р. №0014991409, Товариство звернулося до суду.
Задовольнивши позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 06.12.2018р. №0014991409, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності нормативного документу, яким повинен бути затверджений перелік (класифікатор) відходів із встановленими класами небезпеки, що, в свою чергу, не може мати наслідком прирівнювання будь-яких відходів до надзвичайно небезпечних.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «ВО «Ковельсільмаш» є: 28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.
При нарахуванні екологічного податку податковий орган застосував ставку податку, встановлену на розміщення відходів І класу небезпеки, як на відходи, на які не встановлено клас небезпеки згідно п.246.3 ст.246 ПК України.
Екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01.04.2009 (п.п.14.1.57 п.14.1 ст.14 ПК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач розміщення відходів у вигляді окалини у спеціально відведених для цього місцях не проводить, а використовує у господарській діяльності для засипання котловану після демонтажу обладнання по мірі їх виникнення без накопичення.
п.п.246.2 ст.246 ПК України встановлено ставки податку на розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів. (I клас - надзвичайно небезпечні (ставка податку за 1 тонну - 1405,65 грн); (II клас - високонебезпечні (ставка податку за 1 тонну - 51,2 грн); (ІІІ клас - помірно небезпечні (ставка податку за 1 тонну - 12,84 грн); (ІV клас - малонебезпечні нетоксичні відходи гірничої промисловості (ставка податку за 1 тонну - 0,49 грн).
За приписами п. 246.3 ст.246 ПК України, за розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів І класу небезпеки.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій із змісту листа Міністерства екології і природних ресурсів України «Щодо неможливості визначення класу небезпеки відходів» №7/1254-16 та не заперечується скаржником у касаційній скарзі, на даний час на державному рівні не затверджений перелік (класифікатор) відходів із встановленими класами небезпеки.
До 15.07.2015р. діяла постанова Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999р. №29 про затвердження «Державні санітарні правила та норми» якими передбачено, що окалина відноситься до IV класу небезпеки.
Згідно діючого «Временного классификатора токсичных промышленных отходов и Методических рекомендаций по определению класса токсичности промышленных отходов» окалина - відноситься до четвертого класу небезпеки, які не мають негативних екологічних наслідків, можуть бути об'єднані з побутовими відходами в місцях захоронення останніх або використані як ізолюючий матеріал, а також для різних планувальних робіт при освоєнні території.
Отже, відсутність на даний час нормативного документу на державному рівні, яким повинен бути затверджений перелік (класифікатор) відходів із встановленими класами небезпеки не може мати наслідком прирівнювання будь-яких відходів до надзвичайно небезпечних.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що п.246.3 ст.246 ПК України не може застосовуватись у період відсутності нормативного документу, який розділяє відходи за ступенем небезпеки, оскільки таке застосування призводить до порушення прав суб'єктів господарювання і до завищення суми екологічного податку, який підлягає сплаті.
Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника у касаційній скарзі про те, що Товариство у разі не визначення класу небезпечності відходів зобов'язане звернутися до уповноважених органів за відповідним роз'ясненням, оскільки такий механізм визначення класу небезпечності відходів не передбачений чинним законодавством.
Крім того, за приписами п.250.12 ст.250 ПК України, контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
Всупереч наведеній нормі, ГУ ДФС у Волинській області безпідставно не залучив під час проведення перевірки працівників органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів. Тобто, відповідач самостійно визначив, що окалина ТОВ «ВО «Ковельсільмаш» «розміщується» та визначив обсяги такого розміщення, що суперечить вимогам наведеної норми.
Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2020 року.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх