ф
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/16955/15
адміністративне провадження № К/9901/2192/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.
за участі:
представника Позивача: Карпенко Н.І.,
представника Відповідача: Пущук М.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року (суддя Кузьменко В.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (судді Земляна Г.В., Парінов А.Б., Собків Я.М.)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі також - Позивач; ПАТ «ДПЗКУ») звернулось суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - Відповідач; правонаступник - Головне управління ДПС у місті Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 серпня 2015 року № 34226552204.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 3 серпня 2015 року №34226552204 в частині нарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 5 391,88 грн., в іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а позов без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням в частині відмови у задоволенні позову, Позивач оскаржив його у апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "ДПЗКУ" залишеною без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року - без змін.
Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що у визначені законодавством строки валютна виручка на рахунки Позивача не надійшла.
Роблячи такі висновки, суди зазначили:
- імпортна операція за контрактом з компанією Grain Trading Group AG не є завершеною в силу того, що Позивачем не доведено існування підстав для зменшення суми валютної виручки, що загалом склала 60 000,00 дол. США;
- безпідставними є посилання Позивача на ту обставину, що частина валютної виручки за контрактом з CCEC Honkong Limited від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-8 надійшла на розподільчий і на поточний рахунок Позивача у банку 26 травня 2015 року, оскільки датою зарахування валютної виручки вважається дата зарахування її на відповідний валютний рахунок;
- до перевірки і до суду не надано доказів, які б підтверджували, що Арбітраж ГАФТА прийняв до розгляду позовну заяву ПАТ "ДПЗКУ" про стягнення заборгованості з Lirtavis Enterprises LTD у межах строку, передбаченого статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що могло б бути підставою для зупинення перебігу такого строку.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалені у справі рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Позивач посилається на те, що судами при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки безпідставно не враховано , зокрема, того, що:
- датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок; подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів;
- нарахування пені за контрактами з Lirtavis Enterprises LTD є безпідставним, оскільки до спливу 90-денного строку з моменту поставок відповідних партій Товару ПАТ «ДПЗКУ» було фактично розпочато арбітражні процедури згідно з Правилами Арбітражу ГАФТА №125, та подано позови, які в подальшому прийняті до розгляду.
У судових засіданнях суду касаційної інстанції представники Відповідача зазначали про законність та обґрунтованість відповідних судових рішень в частині відмови у задоволенні позову. Просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення у відповідній частині - без змін.
У письмових поясненнях, що надійшли до суду 8 грудня 2020 року, Представник Відповідача зазначає, зокрема про те, що Правила Арбітражу Гафта №125 не ототожнюють поняття «прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви нерезидента про стягнення з нерезидента заборгованості» з «надісланням відповідачу повідомлення про звернення до суду/арбітражу», а лише встановлюють часові обмеження, в які сторони мають право вимагати розгляду спору Арбітражем.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, Відповідачем проведено перевірку Позивача, за результатами якої складно акт від 17 липня 2015 року № 189/26-55-22-04/37243279.
Згідно з висновками цього акта Позивачем порушено вимоги статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме допущено:
- ненадходження валютної виручки у розмірі 60 000,00 доларів США (еквівалент 1 261 094,88 грн.) за імпортним контрактом від 19 грудня 2014 року №ЕХР191214-1/GTSFGCU19 з компанією з Grain Trading Group AG;
- несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 100 805,39 доларів США (еквівалент 2 108 627,56 грн.) за контрактом від 10 липня 2014 року №ЕХР230914-2 з CCEC Honkong Limited;
- ненадходження валютної виручки від нерезидента Lirtavis Enterprises LTD за експортними контрактами на загальну суму 44 801669,86 доларів США, а саме:
1) за контрактом від 15 серпня 2014 року №ЕХР15082014-1 в сумі 19 164 712,67 доларів США (еквівалент 402 808 683,75 грн.);
2) за контрактом від 10 вересня 2014 року №ЕХР1001914-1 в сумі 3 983 038,20 доларів США (еквівалент 83 716 484,68 грн.);
3) за контрактом від 01 жовтня 2014 року №ЕХР011014-1 в сумі 11 400 000,00 доларів США (еквівалент 239 608 027,20 грн.);
4) за контрактом від 02 жовтня 2014 року №ЕХР021014-1 в сумі 10 253 918,99 доларів США (еквівалент 215 519 412,30 грн.).
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 3 серпня 2015 року №34226552204, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 66 367 089,51 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за експортним контрактом від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-8 з ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг) за період з 23 вересня 2014 року по 6 липня 2015 року на виконання умов угод ПАТ "ДПЗКУ" перерахувало компанії-нерезиденту Grain Trading Group AG (Швейцарія) валютні кошти у розмірі 13 320 000,00 доларів США.
Товар не постачався на митну територію України, а реалізований Позивачем ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг).
Валютна виручка за зовнішньоекономічним експортним контрактом на поточний рахунок ПАТ "ДПЗКУ", відкритий в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", надійшла від компанії ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг) своєчасно в розмірі 13 260 000,00 доларів США.
Граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 19 грудня 2014 року №EXP191214-1/GTSFGCU19 з компанією Grain Trading Group AG (Швейцарія), зокрема, виручки у сумі 60 000,00 доларів США (еквівалент - 1 261 094,88 грн.), -14 квітня 2015 року.
Станом на 6 липня 2015 року у Позивача з компанією Grain Trading Group AG (Швейцарія) встановлена дебіторська заборгованість у сумі 60 000,00 доларів США (еквівалент - 1 261 094,88 грн.).
Щодо іншого, виявленого в ході перевірки порушення, судами встанволено, що граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-18 з ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг), зокрема, виручки у сумі 100805,39 доларів США (еквівалент 2 108 627,56 грн.), є 3 березня 2015 року, однак виручка надійшла з порушенням встановленого строку.
Станом на 27 травня 2015 року дебіторська заборгованість відсутня.
Позивач вказує, що частина валютної виручки за контрактом з CCEC Honkong Limited від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-8 надійшла на розподільчий і на поточний рахунок 26 травня 2015 року, тому нарахування пені за 26 травня 2015 року є неправомірним.
Крім того, Відповідач вважав, що Позивачем було допущено порушення при взаємовідносинах з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр).
За змістом встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 15 серпня 2014 року №ЕХР15082014-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), зокрема, виручки у сумі 7 994 102,66 доларів США (еквівалент - 103 123 924,31 грн.), є 16 грудня 2014 року та виручки у сумі 11 170 610,01 доларів США (еквівалент - 144 192 200,04 грн.) є 29 грудня 2014 року.
Позовна заява про стягнення заборгованості із вказаного нерезидента прийнята постановою Арбітражу Гафта від 10 лютого 2015 року №15-104.
Граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 10 вересня 2014 року №ЕХР 100914-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), зокрема, виручки у сумі 3 983 038,20 доларів США (еквівалент - 83 716 484,68 грн.), є 5 січня 2015 року.
Позовна заява про стягнення заборгованості із вказаного нерезидента (у тому числі у вказаній сумі) прийнята на підставі постанови Арбітражу Гафта про прийняття справи до провадження від 16 лютого 2015 року №15-110.
Граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 1 жовтня 2014 року №ЕХР011014-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), зокрема, виручки у сумі 11 400 000,00 доларів США (еквівалент - 239608027,20 грн.), є 22 січня 2015 року.
Позовна заява про стягнення заборгованості із вказаного нерезидента (у тому числі у вказаній сумі) прийнята згідно з постановою Арбітражу Гафта про прийняття справи до провадження від 12 лютого 2015 року №15-107.
Граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 2 жовтня 2014 року №ЕХР021014-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), зокрема, виручки у сумі 10 253 918,99 доларів США (еквівалент - 215 519 409,99 грн.), є 4 лютого 2015 року, а до Арбітражу Гафта (Лондон) із позовною заявою про стягнення заборгованості із вказаного нерезидента (у тому числі у вказаній сумі) Позивач звернувся лише 12 лютого 2015 року, що підтверджується постановою Арбітражу Гафта про прийняття справи до провадження від 12 лютого 2015 року №15-108).
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.
Відповідно до пункту 5.2 цієї Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.
Згідно з пунктом 5.3 названої Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються через розподільні рахунки.
У постановах Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №821/145/16, від 13 листопада 2018 року №810/5173/15, від 27 березня 2018 року №826/9288/16, від 20 березня 2018 року №826/10318/16, від 4 грудня 2018 року №802/2342/17-а,від 28 березня 2019 року №826/18743/14, від 9 липня 2019 року №820/12891/13-а, від 23 вересня 2020 року №813/1703/17 сформовано висновок про те, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічного контракту.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність застосування пені в день надходження валютної виручки від ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг) на розподільчий рахунок.
Разом з тим, судами при розгляді справи на підставі належних, допустимих та достовірних доказів (зокрема банківських документів) не встановлено обставин щодо дати та розміру надходжень валютної виручки на розподільчі (поточні) рахунки, а також з урахуванням цих обставин обсягу пені, що застосована Відповідачем в межах часу, починаючи з дати зарахування відповідних коштів на розподільчі рахунки.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Отже, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.
Верховний Суд України у постанові від 7 лютого 2011 року № 21-63а10, аналізуючи положення частини другої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в контексті зупинення нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, дійшов висновку з урахуванням положень підпункту 5.1 пункту "б" розділу IV "Арбітражне провадження" Регламенту Морської Арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, що дата звернення резидентом із позовом до про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом.
Висновок щодо необхідності врахування положень нормативно-правових актів, що визначають порядок звернення до відповідного суду із позовом про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами для встановлення обставин щодо зупиненн строків, передбачених статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", висловлено Верховним Судом в постановах від 27 грудня 2018 року у справі № 821/81/16, від 11 березня 2019 року у справі №826/7409/16, від 21 березня 2019 року у справі №804/2101/16, від 28 січня 2020 року у справі №815/735/16, від 21 лютого 2020 року у справі №1570/7147/2011.
Зазначена вище судова практика суду касаційної інстанції, яка, в силу положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідною для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, не врахована судами при ухваленні рішень.
Зміст встановлених судами попередніх інстанцій обставин не дає підстав вважати, що, роблячи висновки про відсутність підстав для зупинення нарахування пені за порушення Позивачем строків розрахунків з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), суди здійснили аналіз процесуального законодавства, що регулює порядок подання позову та його розгляду Арбітражем Гафта.
Лише за наслідками аналізу правових норм, що регулюють процедуру звернення до Арбітражу Гафта, можна сформувати висновки щодо зупинення або незупинення передбаченого статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині висновків щодо обґрунтованості нарахування Позивачу пені за допущені порушення по розрахунках із Lirtavis Enterprises LTD та ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг) є передчасними та такими, що сформовані без урахування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору.
Фактична наявність відповідних обставин, а також оцінка відповідних доказів на їх підтвердження залишились поза межами дослідження судами попередніх інстанцій.
Тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
При цьому, суд касаційної інстанції, в свою чергу, позбавлений можливості встановлювати нові обставини справи й надавати їм оцінку з огляду на визначені процесуальним законом межі повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду справ.
Оцінивши правильність застосування судами норм матеріального права при наданні судами першої та апеляційної інстанції правової оцінки обставинам своєчасності здійснених розрахунків Grain Trading Group AG, суд вважає, що доводи Позивача, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів щодо норм, які підлягають застосуванню у відповідних правовідносинах.
Водночас суд касаційної інстанції позбавлений можливості виокремити розмір пені, що застосована Відповідачем за відповідні, на думку останнього, порушення, а відтак рішення судів першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та рішення суду апеляційної інстанції не відповідають.
Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення судів першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
Згідно з оригіналом
помічник судді І.Л.Щирська
14.12.20