14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 816/4595/14
адміністративне провадження № К/9901/27687/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Прокуратури Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №816/4595/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Полтавської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Полтавській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, позов задовольнив частково:
- визнав протиправним та скасував наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1468к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Полтавської області;
- поновив ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Полтавської області з 24 жовтня 2014 року;
- стягнув з Прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року до 16 червня 2020 року в сумі: 2145 986,47 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;
- зобов'язав Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
- в решті позову відмовив.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Прокуратура Полтавської області 25 жовтня 2020 року надіслала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Верховний Суд ухвалою від 6 листопада 2020 року залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.
У встановлений судом строк скаржник недоліки касаційної скарги усунув, надіславши на адресу суду платіжне доручення №2351 від 17 листопада 2020 року на суму: 9 890,16 грн.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що відповідач, хоч і посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу звернення до Суду, однак чітко не вказує, яка саме норма права судами попередніх інстанцій була застосована невірно та щодо застосування якої норми права відсутній висновок Верховного Суду. Натомість, скаржник просить переоцінити докази та фактичні обставини справи, які встановлені судами.
Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, щодо якої саме норми права, застосованої судами першої та (або) апеляційної інстанцій, на його думку, відсутній правовий висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас, скаржник у касаційній скарзі зазначає про ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень з неправильним тлумаченням статей 1, 3 Закону України «Про очищення влади», пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Одночасно Суд вважає за необхідне зазначити, що формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв'язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що свідчить про формальний підхід до її оформлення.
Разом з цим, Суд зазначає, що касаційна скарга містить лише посилання на ряд нормативних актів, фактичні обставини справи і загальне твердження про порушення судами норм матеріального та процесуального права, без зазначення щодо якої саме норми права та відносно яких правовідносин відсутній висновок Верховного Суду, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Прокуратури Полтавської області підлягає поверненню як така, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №816/4595/14.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Прокуратури Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №816/4595/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Полтавської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду