14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 400/197/20
адміністративне провадження № К/9901/31909/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі №400/197/20 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у відділі ведення баз даних штатів, штатної чисельності та організаційних заходів Центру обробки інформації оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України в період з 1 січня 2016 року до 27 квітня 2016 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 27 квітня 2016 року, середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у відділі ведення баз даних штатів, штатної чисельності та організаційних заходів Центру обробки інформації оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України в період з 1 січня 2016 року до 27 квітня 2016 року. Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 1 січня 2016 року до 27 квітня 2016 року, нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум індексації грошового забезпечення по день фактичного розрахунку.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 23 листопада 2020 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі №400/197/20 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач посилається на статтю 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду.
З цього приводу Суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, частиною четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник хоч і вказує на те, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, однак жодної постанови Верховного Суду прийнятої у подібних правовідносинах, із зазначенням конкретних висновків щодо застосування норми права у таких правовідносинах, не наводить.
Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України підлягає поверненню як така, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі №400/197/20.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі №400/197/20 повернути скаржнику.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
............................
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду