14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 215/4169/19
адміністративне провадження № К/9901/24896/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2020 року
у справі №215/4169/19
за позовом ОСОБА_1
до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилась у порушення механізму, порядку, шаблону розгляду скарги позивача від 18 червня 2019 року вх. №С-587 згідно порядку ст.ст. 7, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян", ч.ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України "Про державну службу" і не вжиття заходів для забезпечення можливості одержання державних соціальних гарантій та зазначити закон, вимоги яких порушено згідно ст. 249 КАС України;
- захистити права позивача, пов'язані з виборчим процесом, захистом соціальних прав, свободного пересування та вільним вибором місця проживання відповідно до ст.ст. 3, 19, 22, 33, 46, 69-71 Конституції України шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) голови виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради прийняти рішення про визнання фактичного місця перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивач надає соціальні послуги інваліду для складання і надання довідки про склад сім'ї;
- захистити права позивача бути присутнім при розгляді скарги від 18 червня 2019 року та права позивача викривати недоліки в роботі голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради для впливу на поліпшення роботи установи, для відстоювання своїх прав і законних інтересів шляхом їх визнання окремим пунктом рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року.
30 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №215/4169/19.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати ним судового збору та у зв'язку з необхідністю уточнення вимог до суду касаційної інстанції і зазначенням, які саме рішення судів попередніх інстанцій ним оскаржується.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код - 0102930776456) копія ухвали суду від 15 жовтня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 26 листопада 2020 року.
07 грудня 2020 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява на усунення недоліків касаційної скарги, у який ОСОБА_1 виcловлює свою незгоду з ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року щодо відмови у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та повторно заявляє клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги з тих самих же підстав, що були викладені у заяві, яка надійшла разом з касаційною скаргою (згідно доходу нижчим від 5% річного доходу).
До заяви скаржник долучив довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради №6915 від 11 листопада 2020 року.
Крім того, скаржник зауважує, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя та ускладнювати цей доступ.
Проте, Суд зазначає, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, скаржнику було роз'яснено, зокрема, що доказами неможливості сплати судового збору можуть слугувати, зокрема, документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби тощо).
Водночас, подана скаржником довідка Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради №6915 від 11 листопада 2020 року вказує лише на розмір отриманої компенсації, а не річного доходу, а тому не може бути доказом на підтвердження майнового стану особи. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про доходи, або про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) скаржник не надав.
Крім того, сам по собі факт отримання особою щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи не позбавляє цю особу права та можливості отримання інших доходів.
Також Суд зауважує, що позивач, звертаючись із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, не надав достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Таким доказом може слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Така позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.
Крім цього, в заяві на усунення недоліків касаційної скарги, яка надійшла до Верховного Суду 07 грудня 2020 року, ОСОБА_1 зазначає, що в справі відсутні процесуальні документи, які свідчать про з'ясування суддею обставин щодо наявності у нього відповідних пільг та належного майнового положення.
З приводу зазначеного, Суд звертає увагу скаржника на те, що частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини першої та п'ятої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й конкретно визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, разом з тим у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Отже, для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
Так, позивачем не надано до суду касаційної інстанції документів, із яких можливо було б встановити суму сукупного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 належних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору не надано, підстави для звільнення його від його сплати відсутні.
Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких інших заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року, від скаржника до суду не надходило.
Тому є всі підстави вважати, що станом на цей день встановлений строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, проте виявлені судом недоліки скаржником не усунуто.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до другого речення частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 332 КАС України, Суд -
1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2020 року у справі №215/4169/19- повернути скаржнику.
3. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
.................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду