14 грудня 2020 року
Київ
справа №9901/189/20
адміністративне провадження №П/9901/332/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання нормативних актів, дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної протиправними нормативними актами, діями та бездіяльності,-
В липні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якій позивач просив розглянути справу і прийняти рішення, керуючись Законом України від 18 листопада 2004 року №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»; не обмежувати термін, а перерахунок зробити з 2020 року по теперішній час і виплачувати у подальшому; Пенсійному фонду оплатити моральне відшкодування у розмірі 50 000 грн.; якщо позов буде задоволено не в повному обсязі, документи направити до Європейського суду з захисту прав людини, про що повідомити позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року справу №9901/189/20 передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху, оскільки зміст позовних вимог, заявлених позивачем в даному позові, не узгоджується з частиною першої статті 5, пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 5, частини 1, 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надано позивачу строк для усунення зазначених в мотивувальній частині недоліків.
На виконання ухвали суду від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що законотворчість не є компетенцією Пенсійного Фонду України, замінив первісного відповідача (Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) належним, на його думку, відповідачем - Верховною Радою України та звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із цією позовною заявою в порядку статей 2, 3, 5-7, 19, 22, 47-48, 150-154, 159-161, 242-245, 266 КАС України, в якій просить:
1) спрямувати справу за підсудністю - до Верховного Суду України - для подальшого розгляду Великою Палатою Верховного Суду України, внаслідок того, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (за сукупністю: частини 6 статті 7, статей 346-347 КАС України);
2) розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду України здійснювати в звичайному провадженні (не скороченому), з участю позивача;
3) застосувати в цій справі норми статей 3, 8, 22, 64, 129 Конституції України як норми прямої дії: всі попередні та поточну редакції Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон №2195-ІV), рівно як і будь-які інші нормативно-правові акти, визнати протиправними та нечинними в тій частині, яка суперечить нормам частини 2 статті 3, частини 3 статті 4, абз.6 статті 5, абз.7 статті 5 та статті 6 першої редакції («Урядовий кур'єр» від 22 грудня 2004 року №244) Закону №2195-ІV;
4) зобов'язати відповідача привести законодавство та інші нормативно-правові акти, стосовно соціального захисту дітей війни, в повну відповідність нормам частини 2 статті 3, частини 3 статті 4, абз.6 статті 5, абз.7 статті 6 та статті 6 першої редакції («Урядовий кур'єр» від 22 грудня 2004 №244) Закону №2195-ІV;
5) застосувати в цій справі норми статей 3, 8, 22, 64, 129 Конституції України як норми прямої дії: бездіяльність відповідача, рівно як і будь-яких інших суб'єктів права, визнати протиправною в частині, що стосується невиконання норм частини 2 статті 3, частини 3 статті 4, абз.6 статті 6, абз.7 статті 6 та статті 6 першої редакції («Урядовий кур'єр» від 22 грудня 2004 року №244) Закону України №219б-ІV;
6) зобов'язати відповідача, рівно як і будь-яких інших суб'єктів права, згідно їх повноважень, здійснити перерахунок та виплатити в місячний строк фінансове відшкодування шкоди, заподіяної позивачу внаслідок протиправного ненадання пільг та протиправної невиплати соціальної допомоги, які мали надаватися та виплачуватися відповідно нормам частини 3 статті 4, абз.6 статті 6, абз.7 статті 6 та статті 6 першої редакції («Урядовий кур'єр» від 22 грудня 2004 року №244) Закону №2195-ІV- за період часу, починаючи з 01 червня 2006 року і до сього дня, але за відрахуванням тих періодів часу, коли пільги надавалися в повній мірі та вже виплаченої соціальної допомоги;
7) застосувати в цій справі норми статей 3, 8, 22, 64, 129 Конституції України як норми прямої дії, оскільки за нормою статті 3 Конституції України моральна шкода не може бути меншою за матеріальну - зобов'язати відповідача у місячний термін виплатити компенсацію за моральну шкоду, спричинену позивачу внаслідок протиправних актів, дій та бездіяльності щодо яких йдеться в цьому позові - в розмірі, який дорівнює розмірам матеріальної шкоди, розрахованої відповідно до пункту 6 резолютивної частини цього позову;
8) в порядку частини 4 статті сьомої КАС України після вирішення справи Великою Палатою Верховного Суду України внести до Конституційного Суду України подання щодо конституційності всіх попередніх та поточної редакції Закону №2195-ІV, рівно як і будь-яких інших нормативно-правових актів в тій їх частині, яка суперечить нормам частини 2 статті 3, частини 3 статті 4, абз.6 статті 5, абз.7 статті 5 та статті 6 першої редакції («Урядовий кур'єр» від 22 грудня 2004 року №244) Закону №2195-IV;
9) в порядку п.п.1-2 частини 2 статті 150 КАС України з метою забезпечення цього позову накласти арешт на всі поточні рахунки відповідача (в першу чергу) та все його рухоме і нерухоме майно (в наступну чергу) - в межах суми, яка дорівнює загальній сумі розмірів виплат, зазначених в пунктів 6,7 резолютивної частини цього позову.Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності змісту позовних вимог положенням статті 266 КАС України, з огляду на те, що позовна заява не відповідає вимогам пунктам 1, 3, 4, 5, 9, 11 частини п'ятої статті 160 КАС України та запропоновано позивачу на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, надати: правильне найменування суду першої інстанції, до якого подається позовна заява із вірним викладенням позовних вимог в цій частини; обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди; уточнити відповідачів та позовні вимоги з урахуванням вказаних статей 22, 266 КАС України; зазначити, в чому саме полягає порушення його прав, свобод та законних інтересів з боку Верховної Ради України та яким чином бездіяльність впливає на права позивача та надати докази щодо порушених його прав та свобод з боку відповідача саме при здійсненні ним функцій органу законодавчої влади відповідно до норм діючого законодавства; власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позивачу надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом складання і подання нової позовної заяви.
Вказану ухвалу було направлено ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , яку зазначено ним у поданій позовній заяві, засобами поштового зв'язку 28 жовтня 2020 року.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» №0102931261573 ) копія ухвали суду від 27 жовтня 2020 року отримана позивачем 23 листопада 2020 року.
Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких заяв чи клопотань на усунення недоліків позовної заяви від позивача до суду не надходило.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивач не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року, позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 160, 169, 243, 248, 295 КАС України, Верховний Суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання нормативних актів, дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної протиправними нормативними актами, діями та бездіяльності - повернути позивачу.
2. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
3. Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.А. Данилевич
Л.О. Єресько
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду