Справа № 600/1013/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
15 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року (складена 28 жовтня 2020 року у м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Чернівецькій області (далі - третя особа) про скасування пункту наказу,
позивач 20.07.2020 звернувся із позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 27.05.2020 №293, яким до нього, заступника командира роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани, що виразилось у порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію України", пунктів 1,4, 5, 6 та 11 частини третьої статті 1, пунктів 1,6 та 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пункту 3 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, підпункту 2.1.2. пункту 2.1, підпункту 2.3.2. пункту 2.3. Посадової інструкції заступника командира роти батальйону управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.12.2017 №608, на підставі частин першої, другої, пункту 3 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що під час процедури ознайомлення із наказом позивача не було залучено захисника, а безпосереднє ознайомлення зі змістом оскаржуваного наказу відбулося на підставі власної ініціативи ОСОБА_1 , шляхом звернення за наданням правової допомоги до адвоката та направлення адвокатського запиту про витребування матеріалів службового розслідування, в тому числі й наказу про застосування дисциплінарного стягнення, а тому причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом є поважними.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду вказав на безпідставність тверджень позивача та його представника про ознайомлення зі змістом наказу лише після отримання його копії на адвокатський запит.
09.12.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі та без участі його представника.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи вищевказану заяву позивача, те, що сторони будучи належним чином повідомленими про розгляд справи в судове засідання не з'явились а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого та законного рішення, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
23.07.2020 ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 14.08.2020 за клопотанням представника відповідача призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
28.08.2020 представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки обставини, що викладені позивачем в заяві про визнання причин пропуску строку звернення до суду не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач стверджує, що із оскражуваним наказом позивача було ознайомлено 04.06.2020 в кабінеті начальника управління патрульної поліції в Чернівецькій області, однак позивач відмовився проставити підпис про ознайомлення зі змістом наказу та отримати його копію, про що складено відповідний акт.
Відповідно до наданого 23.10.2020 заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду позивач та його представник заперечували проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування чого наполягали, що місячний строк на оскарження спірного наказу ними пропущений з поважних причин, оскільки під час процедури ознайомлення із наказом не було залучено захисника, а безпосереднє ознайомлення зі змістом оскаржуваного наказу відбулося на підставі власної ініціативи ОСОБА_1 , шляхом звернення за наданням правової допомоги до адвоката та направлення адвокатського запиту про витребування матеріалів службового розслідування, в тому числі й наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Відтак, позивач та його представник вважають, що з поважних причин пропустили строк звернення до суду, так як спірний наказ отримали лише 02.07.2020.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 позов залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими відповідачем доказами підтверджується факт ознайомлення позивача з оскарженим наказом саме 04.06.2020. Відтак у в ухвалі про відкриття провадження у справі суд зробив передчасний висновок про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд не знаходить.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача ознайомили із спірним наказом, ще 04.06.2020 в кабінеті начальника управління патрульної поліції в Чернівецькій області, однак після зачитування йому змісту наказу він відмовився від отримання копії наказу та проставлення підпису про ознайомлення зі змістом наказу, що підтверджується складеним Актом про відмову від ознайомлення з наказом.
Отже, з 04.06.2020 позивач дізнався про прийнятий Департаментом патрульної поліції Національної поліції України наказ від 27.05.2020 №293 та мав реальну можливість отримати його копію. Проте, позивач відмовився від отримання копії наказу та проставлення підпису про ознайомлення зі змістом наказу.
Відтак, доводи скаржника про поважність причин пропуску строку звернення до суду у зв'язку із ознайомленням зі змістом наказу лише після отримання його копії на адвокатський запит 02.07.2020, є безпідставним.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт ознайомлення позивача із наказом був зафіксований ним же самим за допомогою відеокамери, із зазначеного відеозапису видно, що позивачу був зачитаний повний текст спірного наказу.
Також 04.06.2020 позивачем на власній сторінці у мережі "Фейсбук" зроблений допис про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування та намір оскаржувати спірний наказ, а 16.06.2020 позивач на цій же сторінці розмістив зазначений відеозапис.
Наведеними обставинами спростовуються доводи апелянта про ознайомлення зі змістом наказу лише після отримання його копії на адвокатський запит 02.07.2020.
Таким чином враховуючи, що позивач ознайомлений з оскаржуваним наказом 04.06.2020, а до суду звернувся з позовом 20.07.2020, тобто з пропуском місячного строку встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява №8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" №11681/85 визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.